Что такое доброта и нужна ли она нам
Объяснение:
Нужна ли человеку доброта?
Над ответом на этот во обязательно задумывается каждый из нас. Я считаю, что доброта необходима человеку, что это одно из важнейших его качеств. Во-первых, доброта отдельного человека делает его жизнь лучше, к нему тянутся люди, он становится желанным другом, которому доверяют на протяжении жизни. Добрый человек сам всегда может получить от тех, кому сам не раз Такому человеку не стыдно перед самим собой, перед обществом, в котором он живет. Во-вторых, доброта не требует больших усилий, она свойственна каждому из нас, мы рождаемся без злости и ненависти, которые приходят с течением времени, часто из-за нас самих, без влияния жизненных трудностей. Сохраняя в себе любовь к другому человеку, каждый из нас будто бережет в себе того ребенка, которым пришел когда-то в этот мир. В-третьих, не допускать зло в свое сердце под силу каждому человеку, достаточно вспомнить, что тем самым мы улучшаем не только свою собственную жизнь, но и целый мир. Иногда каждому из нас кажется, что мир не изменить, что нам это не под силу, но важно помнить о том, что есть в наших руках. Когда мы подбадриваем кого-то в беде и отдаем свою доброту, мы изменяем чей-то мир, который находится внутри каждого человека одному человеку, мы изменяем, пусть и немного, также огромный мир вокруг нас. Если бы каждый из нас решился стать лучше, то судьбы всех людей вмиг изменились бы. Таким образом, я уверена, что человеку нужна доброта. Это качество присуще каждому из нас, мы только не должны его терять. Жизнь доброго человека приятнее для него самого, а если бы мы все стали добрее друг к другу, то мир изменился бы навсегда.
Подробнее - на -
22 серпня виповнилося б 97 років одному з найвизначніших письменників ХХ століття Рею Бредбері (22 серпня 1920 – 5 червня 2006). За своє довге життя Бредбері написав 11 романів, понад 400 фантастичних повістей та оповідань, 21 п’єсу, а також інші літературні твори, кіносценарії, вірші, статті.
«Коли мені було 19 років, я не міг вступити до коледжу: я був з бідної родини. Грошей у нас не було, тож я ходив до бібліотеки. Три дні на тиждень я читав книги. В 27 років замість університету я закінчив бібліотеку», - так він написав у своїй автобіографії.
Бредбері рано зрозумів, що хоче стати письменником – почав з того, що у 12 років не маючи достатньо грошей для придбання нових книг, написав продовження до «Великого воїна Марса» Берроуза. І до останніх днів кожного ранку сідав за рукопис, бо вірив, що кожний написаний твір продовжує йому життя. Останній роман автора із символічною назвою «Літо, прощавай» побачив світ у 2006 році.
Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. Він стверджував, що пам’ятає події свого дуже раннього дитинства, коли він фактично був ще немовлям. Психологи стверджують, що такі ранішні спогади властиві людям з багатою фантазією і вони не є справжніми. Проте, хто зна…
З дитячими спогадами пов’язані і стосунки Рея з батьком. Начебто тут має місце дитяча образа. Мати дуже опікувалася маленьким Реєм, він був молодшим сином, о вона до цього вже втратила двох дітей. До шести років хлопчик пив молоко з пляшечки. Одного разу батько не витримав, відібрав в дитини пляшечку и жбурльнув об стіну, пляшечка розбилася. У своїх творах Бредбері часто робив посвяти або втілював образи своїх родичів у літературних персонажах. Він згадував усіх, крім батька. Лише після смерті батька Рей присвятив йому книгу «Ліки від меланхолії»: «Батькові з любов’ю, що прокинулася так пізно і навіть здивувала його сина».
А ще одного разу в дитинстві маленький Бредбері став свідком жахливої автокатастрофи, після чого дав собі обіцянку ніколи не сідати за кермо.
Коли Рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в Америці лютувала Велика депресія. Хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. Справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку.
З дружиною Рей познайомився у книгарні ) Вони прожили разом 56 років, та виховали чотирьох доньок.
Объяснение:
По приказу царя Арголиды, внука Персея Эфрисфея, Геракл совершил следующие подвиги
1 Задушил руками немейского льва и добыл его шкуру
2 Умертвил девятиголовую лернейскую гидру (подвиг не засчитан Эврисфеем, так как Гераклу Иолай, его племянник)
3 Поймал керинейскую лань с золотыми рогами и медными копытами, ранив ее стрелой
4 Поймал эриманфского вепря, загнав его в глубокий снег, и отнес связанным в Микены
5 Очистил от навоза авгиевы конюшни, направив воды рек Алфея и Пенея в огромный скотный двор царя Авгия (подвиг не засчитан Эврисфеем, так как Геракл выполнял его за плату, хотя Авгий и отказался рассчитаться)
6 Изгнал и уничтожил стимфалийских птиц – чудовищ с острыми железными перьями, обитавших на лесном болоте около города Стимфала и истреблявших людей
7 Поймал и привел в Микены изрыгающего пламя критского быка
8 Пригнал коней Диомеда (Диомед – фракийский царь, кормивший своих кобылиц человеческим мясом)
9 Добыл пояс Ипполиты – царицы амазонок
10 Пригнал коров Гериона (Герион – трехголовый и трехтуловищный великан, обитавший на острофе Эфирия)
11 Привез золотые яблоки Гесперид (Геспериды – сестры-нимфы – хранительницы яблок вечной молодости)
12 Победил и вывел из царства Аида трехголового со змеиным хвостом пса Кербера, стража преисподней