тектоническая структура:
Крым разделяется на 2 части – равнинный и горный, в основе которых лежат разные тектонические элементы.
Основу равнинного Крыма составляет Скифская плита. Скифская плита относится к молодым платформам. Основание платформы покрыто чехлом осадочных отложений, что придает равнинность рельефу.
Горный Крым относится к альпийской складчатой области. Раньше горны Крыма занимали большую площадь, но со временем часть их ушла под море, и в настоящий момент на поверхности осталась лишь северная часть. Создание Крымских гор сопровождалось вулканизмом. Следы извержений сохранились на Карадаге.
Между Скифской плитой и Крымскими горами находится Индоло-Кубанский краевой прогиб, который тянется через весь Керченский полуостров, делая его непохожим на другие структуры Крыма – так как это не плита и не складчатость. Для Керченского полуострова характерен грязевой вулканизм (извержения грязи и воды).
средняя высота:
Горная система образована тремя горными грядами, простирающимися от мыса Айя в окрестностях Балаклавы на западе до мыса Св. Ильи у Феодосии на востоке. Длина Крымских гор — около 160 км, ширина — около 50 км. Внешняя гряда представляет собой ряд куэст, постепенно поднимающихся до высот около 350 м. Внутренняя гряда достигает высоты 750 м. Наивысшая точка протянувшейся вдоль Южного берега Крыма Главной гряды — гора Роман-Кош высотой 1545 м, находится на Бабуган-яйле.
формы рельефа:
Особенности рельефа Крыма тесно связаны с его геологической структурой и определены сложной историей его развития. По характеру рельефа Крым разделяется на три главные части: южную - горную, северную - равнинную и Керченский полуостров, отличающийся своеобразным холмисто-грядовым рельефом.
Равнинный Крым представляет собой сравнительно плоскую поверхность, постепенно повышающуюся к югу, в сторону Крымских гор. Здесь выделяются: Западно-Крымская, Восточно-Крымская, Цeнтральная, Тарханкутская и Северо-Крымская равнины.
Масштаб, мірило (від нім. Maß — міра, і нім. Stab — палка) — відношення розмірів об'єкта, виконаних без спотворень, до інших номінальних значень[1].
Объяснение:
Види
Масштаб на картах та планах може бути представлений у числовому вигляді, іменованому, або графічно:
Числовий масштаб — відношення довжини ліній на плані або карті до довжини відповідних ліній в натурі. Зображається у вигляді лінійного дробу, чисельник якого одиниця, а знаменник — ступінь зменшення проекції. До прикладу, запис 1:5 000, або {\displaystyle {\begin{matrix}{\frac {1}{5000}}\end{matrix}}}{\displaystyle {\begin{matrix}{\frac {1}{5000}}\end{matrix}}} означає, що 1 см на плані відповідає 5 000 см (50 м) на місцевості. Крупнішим є те мірило, в якого знаменник менше — 1:1 000 крупніше за 1:25 000. На топографічних планах і картах звичайно використовують такі мірила: 1:1 000, 1:2 000, 1:5 000, 1:10 000, 1:20 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000 і дрібніше.
Іменований масштаб — біля кожного числа записана назва одиниці вимірювання. Наприклад: в 1 см — 2 км.
Лінійний масштаб 1:10 000
Поперечний масштаб 1:10 000 і методика вимірювання відстані
Графічні мірила поділяються на лінійні та поперечні.
Лінійний масштаб — відрізок, поділений на рівні частини, на якому біля кожної поділки вказане число, яке показує довжину відповідного відрізка в натурі.
Поперечний масштаб — номограма, збудована за принципом пропорційності відрізків паралельних прямих, які перетинають сторони кута.
Вертикальний масштаб — мірило для зображення абсолютних висот точок на топографічних профілях або вертикальних розрізах земної кори. Як правило, перевищує горизонтальне мірило у 2, 5, або 10 разів.