Объяснение:
<Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння, синоніми, епітети роблять слова проникливими та душевними:
І твоє незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. >
Объяснение:
Брав зі сайту
Но вот запаха снега он не может вспомнить - ведь так давно не видел своей родины - России, даже запах ее забыл. Но мучительно пытается вспомнить, ведь "уже толпятся тени у последнего порога", скоро он навсегда простится с жизнью.
Настроение человека, живущего вдали от родины, - это ностальгия, скорбь, печаль разлуки. Этими чувствами проникнуто всё стихотворение. Актеру вполне удалось передать это настроение.