Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.
Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії.
За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я.
Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки.
На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.
З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати...
Объяснение:
Вот ❤
Война – это самое страшное, что может случиться в жизни каждого человека. Внезапное нападение фашисткой Германии на советских людей. Но ничего не сломить сильный духом народ, у них впереди лишь Победа! Война – как много в этом слове. Одно лишь слово несет в себе массу страха, боли, криков и плача матерей, детей, жен, потерь близких людей и тысячи славных солдат стоявших за жизнь всех поколений… Сколько же деток она оставила сиротками, а жен вдовами с черными платками на головах. Сколько страшных воспоминаний она оставила за собой в человеческой памяти. Война – это боль человеческих судеб, вызванная теми, кто правит в верхушках и жаждет власти любым даже кровавым. И если хорошо задуматься, то и в наше время нет ни одной семьи, у которой война не забрала или же не искалечила пулями, осколками или своими отголосками близкого нам человека. Ведь все мы помним и почитаем героев Великой Отечественной Войны. Мы помним их подвиг, сплоченность, веру в великую победу и громкое русское «УРА!».
Объяснение: