“Пурпурові вітрила” характеристика Лонгрена Лонгрен – герой повісті «Пурпурові вітрила», колишній моряк, батько Ассоль. Лонгрен колись був матросом на величезному бригу. Він віддав десять років улюбленій службі, але після смерті дружини змушений був піти, так як у нього на вихованні залишилася маленька дочка. Обставини смерті дружини не залишали його в спокої. Одного разу під час його чергової тривалої відсутності у Мері закінчилися гроші, так як вона все витратила на лікування після важких пологів. Коли вона звернулася за до до власника трактиру Меннерса, той обіцяв до але тільки за любов. Тоді Мері вирішила поїхати в місто і заставити обручку, але по дорозі застудилася і незабаром померла. Лонгрен по натурі був досить замкнутим і неговірким, а після смерті Мері і зовсім став відлюдним. Односельці його не любили і цуралися, особливо після одного випадку. Коли шинкар Меннерс вийшов у море на своєму човні, його штормом віднесло в згубні простори, Лонгрен все бачив, але й пальцем не поворухнули, щоб до йому. Лонгрен був дуже турботливим і люблячим батьком. Заради Ассоль він працював не покладаючи рук, майстрував іграшки для міських магазинів. Коли іграшки вже не розкуповували, він вирішив знову виходити в море. Спочатку рибалив, а потім пішов служити на поштовому пароплаві. І незважаючи на ставлення до нього людей, Лонгрен умів любити, чого, на його думку, не вміли жителі Каперни.
Объяснение:
Объяснение:
Хотя рассказ Рея Бредбери "Зелёное утро"
написан на тему, посвящённую космосу, в
частности, Марсу, по духу он очень
земной. И не случайно: ведь главным
действующим лицом является землянин.
Он мыслит и действует по понятным
земным меркам, перенося их так далеко от
дома. Причём, гуманистическим меркам.
Он поставил перед собой цель, достижение
которой будет во благо не только ему.
Очень хорошо подходит фраза: "Делай
добро и бросай его в море: оно добром к
тебе вернётся". Бенджамен так и действует,
рассаживая семена деревьев по пустыням
Марса. В данном случае именно добро он
сеет, не надеясь получить мгновенный
ответ, но все, прибывшие вслед за
первопоселенцами, смогут ощутить его,
дыша полной грудью.
Лексический повтор «дождь»
подчеркивает, что герой достиг своей цели,
не случайно в конце отрывка он
переодевается и ложится спать: совесть
чиста, цель достигнута.
2. На какой реке происходили события?
3. Сколько рыбы вытаскивали рыбаки за одну тоню в хорошие времена?
4. Чем снабжал Васютка рыбаков?
5. Почему мать заставила Васютку взять в тайгу хлеб?
6. Что такое затесь?
7. Какую птицу первой увидел Васютка?
8. Стрелял ли Васютка в кедровку?
9. Как Васютке удалось отвлечь внимание глухаря?
10. Когда Васютка понял, что он заблудился?
11. О чём мальчик после того, как зажарил глухаря?
12. По каким признакам Васютка определил, что выходит к воде?
13. Почему удивился мальчик, увидев в озере рыбу?
14. Как васютка выбрался к реке?
15. Что ел Васютка, находясь в тёплом кубрике?
16. В чём упрекнул отец Васютку по пути к озеру?
17. Почему озеро назвали Васюткиным?