Объяснение:
Павло Глазовий, відомий під псевдонімом Кухлик, є одним з найвідоміших гумористів української літератури. В його творчості використовуються різноманітні художні засоби, які сприяють створенню гумористичного ефекту. Ось декілька художніх засобів, які можна знайти в творчості Кухлика:
Іронія: Кухлик вміло використовує іронію, щоб показати нелогічність, абсурдність або суперечливість певних ситуацій або героїв.
Гіпербола: Величезне перебільшення для комічного ефекту є частим прийомом у творчості Кухлика. Він використовує гіперболу, щоб робити ситуації або риси героїв більш жвавими і смішними.
Сатира: Кухлик майстерно використовує сатиру для критики соціальних явищ, поведінки людей або певних аспектів суспільства. Він розкриває негативні риси і проблеми через гострий гумор та сатиричні образи.
Парадокс: Кухлик часто використовує парадоксальні ситуації, де відбуваються непередбачувані та нелогічні розвитки подій, що робить його творчість забавною і несподіваною.
Гротеск: Автор використовує гротескні образи, перекручену реальність та комічні деталі, щоб створити смішне та неординарне зображення.
Ці художні засоби допомагають Кухлику створити гумористичну атмосферу, комічні ситуації та розсмішити читачів своїми творами.
Сцена прощання матері з сином може викликати сильні почуття суму, туги, розпачу та незрозуміння. Мати і син змушені розлучитися, адже син обраний для стати безсмертним, що означає, що він буде жити вічно, тоді як мати, як людина, не має цієї можливості. Їх розлука може викликати глибокі емоції і тривогу щодо майбутнього сина.
Сцена з сином, обраним для безсмертя, є частиною легенди, тому в реальному світі таких людей, як описано в легенді, немає. Поняття безсмертя є фантастичним і не має наукового підґрунтя. Люди не можуть жити вічно і не мають можливості вибирати безсмертя для своїх дітей.
У легенді мати забирає дитя обранки, оскільки вона боїться за його долю та розуміє, що безсмертя має свої наслідки і може призвести до великої самотності та страждання. Мати може бачити це як акт милосердя і захисту свого сина від вічних мук.
Рішення матері забрати дитину обранку може бути виправданим з точки зору її збереження та захисту від можливого страждання. Хоча син міг бути обраним для безсмертя, це не означає, що безсмертя є щасливим станом. Мати може розуміти, що безсмертя може бути прокляттям, яке принесе сину лише біль і самотність, тому вона вирішує відібрати його, навіть якщо це важкий вибір.
пушкин "руслан и людмила"
л.н. толстой "война и мир"
а.п. чехов "хамелион"