Объяснение:
Творчість Григорія Савича Сковороди посідає чільне місце в історії розвитку художньої літератури, філософії та педагогічної думки в Україні.
Більшу частину свого життя Г. Сковорода провів серед простого народу. Де б не з’являвся мандрівний письменник і філософ, всюди він знаходив любов і приязнь людей, бо був мандрівним педагогом-просвітителем.
Чому навчав Сковорода? Умінню бачити гармонію і красу в природі. Щоб змінити макросвіт на краще, треба кожному змінити мікросвіт,тобто себе самого.
Пізнай себе, а пізнавши, удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві і принесе, найбільшу користь.
Великий філософ доводить, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи – це веління Бога в людині. Пізнання природи – це пізнання Бога.
Так, у поетичній збірці “Сад божественних пісень” ліричний герой у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою.
У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно збагачується
її чарами: “Гей, поля, поля зелені” та “Ой пташко жовтобока”: Гей, поля, поля зелені. Зелом, квітом оздоблені!.. Жайворонок пал полями!
Соловейко над садами…
Для Г. Сковороди не може бути людина щасливою, якщо вона закріпачена. Тому свої роздуми з приводу цього він висловив у пісні “De Libertate” (“Про волю”), де висловлює думку про те, що золото порівняно зі свободою-ніщо.
У поетичному творі “Всякому місту нрав і права” автор зауважує, що щастя кожний розуміє по-своєму: здирники, бюрократи “безумно стягають поля”, купці і лихварі обманюють трудящих, чиновники та юристи зловживають своїм становищем; для поета головне – жити “з ясним розумом”.
У байці “Бджола і шершень” письменник стверджує, що без праці людина не може мати щастя і морального задоволення, працювати повинен кожен за покликанням, за нахилами й обдаруванням.
У “Розмові, званій Алфавіт чи Буквар світу” автор ставить філософське питання: “Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою”. Вихідна позиція філософа така: “Природа – всьому початкова причина і рушійна сила”. Любов – “найважливіше джерело людського щастя”.
Основа нашого щасливого буття на землі – здорова душа, бо з хворої душі виникають тільки хвороби.
Твори великого любомудра допомагають нам збагнути шляхи досягнення щастя, без якого наше життя немає сенсу.
так вот
Объяснение:
ПРО ПЕЧОРИНА
Образ «Героя нашего времени», Григория Печорина - это образ «лишнего» человека в обществе. Внешне Печорин - здоровый, физически развитый, привлекательный мужчина, офицер, к тому же острого ума и хорошо образован. Это сильная личность: активная, целеустремленная, пылкая, храбрая и отважная. Печорин волевая натура, во внутреннем мире которой постоянно происходит работа, непрерывное развитие. И все равно сам Михаил Лермонтов в предисловии к роману назвал Печорина настолько плохим человеком, что в существовании такого трудно поверить: «Герой нашего времени, господа, точно, портрет, но не одного человека: это портрет, составленный из пороков всего нашего поколения, в полном их развитии ».
Образ Печорина в «Бэле»
В главе «Бэла» автор показывает героя в период любовной истории. Печорин предстает перед нами человеком пылким и страстным, ведь, чтобы завладеть Бэлой, он идет на огромный риск. Одновременно этот влюбленный весьма хитер и безжалостен, добиваясь Бэлы, он не разбирает средств. Он умело манипулирует мальчишкой Азаматом, организуя насильственное похищение Бэлы, жестоко разрушает ее семью. Печорин не склонен принуждать женщину силой, но нельзя отказать ему в расчетливости. Чтобы склонить к себе ее сердце, он использует все средства, и в итоге вызывает к себе жалость. В минуты счастья герой даже искренне верит, что нашел утешение от тоски и скуки на всю жизнь.
Но когда цель достигнута, Печорину вновь становится скучно, Бэла перестает его интересовать. Одновременно он и настощий мужчина, храбрый, отважный: «Я жизнь за нее отдам…» и худший мучитель, потому что внутри этого человека – холод. Когда цель достигнута, завоевание совершено, Печорину некуда приложить свою энергию. Бэла была для него лишь целью.
