Калина – дуже красива рослина. Це стрункий кущ, з багатьма тонкими вітками, що тягнуться до неба. Із приходом весняного тепла на них набухають бруньки. Потім калина вся вкривається білими суцвіттями-парасольками, вона вбирає тепло сонця та живильну вологу землі. ЇЇ листя яскраво-зелене з нерівними зубчастими краєчками, і в них плутається вітерець.
Потім, коли квіти оцвітають, на їхньому місці з'являються маленькі зелені ягідки. Вони поступово стають більшими та восени набувають насичено червоного кольору. Стиглі ягоди калини схожі на яскраві краплини крові, тому в традиції українського народу вони символізують силу життя. Ягоди калини також бувають жовтого та чорного кольору, а деякі види її не скидають листя восени.
Калина трохи кисла та терпкувата на смак. З неї готують смачне варення та компот. Зображенням калини прикрашають предмети побуту, крашанки, вишиванки.
Данко жертвует самое дорогое, что есть у человека - сердце, что бы поддержать взроптавший народ. Меня поражает даже не сам факт самопожертвования, а решимость главного героя, его хладнокровие, презрение к самому себе, к своей боли.
А люди, что с людей возьмешь? Они боятся тьмы, они боятся света... При первой же возможности они были готовы разорвать Данко на куски, а после того, как храбрец вывел их ценой собственной жизни, какую же благодарность они ему приносят? Они наступают на его светоносное сердце, на свое попирают ногами то, что должны целовать и превозносить.
***
На грешной сей земле
Герою места нет.
Он пламень возгасит-
Они погасят свет. (Это собственные мысли, просто к слову)
