Я думаю, що проблема взаємин дорослих і дітей існувала у всі часи. Людям різного віку складно зрозуміти один одного. Живучи в колі рідних і близьких людей, ми часто не замислюємося про те, яку відповідальність несемо за їхню долю. Лише в критичних ситуаціях, як у новелі Дж. Олдріджа "Останній дюйм", людина усвідомлює, як важливо вчасно зрозуміти, в чому саме полягає ця відповідальність.
Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, потреба в грошах примушувала його приймати будь-які пропозиції, що обіцяють гарний прибуток. Відправляючись на зйомку в загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою сина Дэви — "самотню, неприкаяну дитину, яка в десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько — чужа людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом".А хлопцю хотілося мати люблячого й турботливого батька, здатного дати відповіді на питання, що цікавлять. Бен же на всі запитання хлопчика тільки гарячився, а Дэви бентежився й замикався в собі від цього крику. Грубуваті й глузливі слова батька часто зачіпали й кривдили ранимого й соромливого хлопчика, тому він намагався задавати поменше питань,
і те — тільки по суті.
Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він частенько почував каяття совісті й почуття провини, що не може створити довірчих стосунків із сином, не знаходить шляхи до його серця. Однак коштувало Дэви зникнути з поля зору льотчика, як Бен геть-чисто забував про його існування. Він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну Акулячу бухту.
Спочатку усеі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. Бен настільки постраждав від акул, що не міг сам вести літак. І тепер він не пошкодував, що взяв із собою сина. Дэви не тільки зумів перев'язати батькові рани й витягти його в літак, але й самостійно, керуючись рідкими вказівками знесиленого від втрати крові батька, привести літак у Каїр і вдало посадити його. Почуваючи відповідальність за долю близької людини, він не відступив перед особою небезпеки й показав усі найдужчі сторони чоловічого характеру — сміливість, рішучість, твердість і уміння самостійно приймати рішення.
Бен зумів вижити, уразивши невичерпним запасом сил єгипетських лікарів. А до йому в цьому любов до власного життя й життя маленького хлопчика, що подарував батькові друге народження. Змінившись внутрішньо, він вирішив в що б те не стало дістатися до серця сина, і я упевнений, що це у нього вийде , вони обов'язково стануть друзями.
В начале рассказчик говорит о том, что такие масштабные вещи, как строительство железной дороги, не создаются только благодаря одному человеку, главенствующему над процессом. Эта заслуга принадлежит простым рабочим, которые из-за безысходности вынуждены жертвовать своими силами, а зачастую и жизнями, чтобы только заполучить желанный кусок хлеба для семьи.
В середине рассказа перед читателем появляется явно очерченный образ одного из многих простых мужиков, пожертвовавших всем ради совсем крошечного кусочка счастья. Автор очень детально описывает внешний вид данного персонажа, чтобы читатель вместе с Ваней проникся всей сложностью и реализмом образа русского крестьянина. Рассказчик отмечает, что у мужика словно в крови «привычка к труду благородная», которую он применяет даже сейчас, когда все бедствия, связанные с конкретным строительством железной дороги позади.
В последних же трех четверостишиях заключена суть и мораль данной части. Автор говорит о том, что трудности в жизни простого русского народа будут встречаться еще долгое время, но все их, как и строительство железной дороги, будут достойно пережиты, а русские люди выйдут из подобных ситуаций еще более закаленными и несломленными. Главное, последующим поколениям суметь перенять эти черты, заложенные в простого человека столь ужасающими методами, ведь эти черты придают именно человечности, как бы иронично это не звучало.
ние.
Таким образом, Н.А. Некрасов во вторую часть стихотворения «Железная дорога» вкладывает очень важные мысли, о которых в наше время стоит задуматься каждому русскому человеку, ведь многие попросту позабыли из-за постоянной суеты о трудах и мучениях, на которых, по сути, построена современная жизнь.
Объяснение:
надеюсь ответ был полезен .
Рука согрешит,а голова в ответе.-к "Голова профессора Доуэля".
Натура дура,судьба-злодейка.
Брови нависли-злоба на мысли-к "Человеку амфибия".