проминуло багато часу з тієї пригоди. у нас почався урок української літератури. і того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка.
вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. тому здалася нам знайомою. вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. потім відвела погляд на когось іншого. за мить вона промовила:
– любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. її звати … тут хтось перебив алю:
– про що ти говориш?
аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– напевно, хтось не прочитав казки. але цим ми шкодимо самі собі. кожну незавершену справу бачить недочеревик і записує її. тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. раптом у кутку аля побачила якусь річ та промовила:
– он як! там стінгазета скраю лежить.
розгорнула її і сказала:
– так не годиться. вона не є завершена. недочеревик її уже побачив. нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. а аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
я також зрозуміла цей урок. надалі не буду залишати незавершені справи. і цей урок української літератури я теж не забуду.
Какие пороки высмеивает Салтыков-Щедрин в рассказе «История одного города»?
В произведении «История одного города» автор высмеивает отвратительные стороны русского народа. Писатель высмеивает глупые и пустые действия градоначальников, их пороки и слабости. Раскрывая характеры, Салтыков-Щедрин смеется с глупости человека. Например, описывая градоначальника Органчика, писатель демонстрирует качества, которые не характерны для человека. У градоначальника был механизм в голове, а сам он знал только слова «не потерплю» и «разорю». Таким образом, автор высмеивал власть с ее бессмысленными указами, провинциальные нравы города и обличал глупость людей.
