Пан Журден просто схиблений на дворянстві і всьому, що могло б пов’язати його з дворянами. Він неосвічений та дурний. Через це його поведінка викликає сміх. Він відвертий у своїх зізнаннях. Наприклад, він каже, що навіть не усвідомлював те, що вже багато років спілкується прозою. Для вчителів така людина – просто скарбниця. Автор, зображуючи сцени навчання за до іронії та сатири, наголошує на тому, що це досить безглуздо намагатись заробити свій капітал за титул дворянина. Його задум схожий просто на задум божевільного, а все, що з ним відбувається – на божевільний дім. За гроші неможливо придбати розум, можна лише втратити останні його краплі у цій гонитві.
Как по мне, этими словами писатель отмечает, что учитель отличался в стиле преподавания, учил учеников замечать свои отрицательные стороны, серьезно относиться к ошибкам, не убегая от них. Важно разобрать свои недостатки, усердно работать над собой, а иногда и отнестись ко всему с иронией.
Чем ироничнее герой, тем больше к нему тянутся, как и в жизни. Я стараюсь с чувством юмора относиться к себе и собственным поступкам. Это очень хорошо разрядить накалившуюся обстановку, а главное - не расстроиться от какой-либо неудачи.
