Місце для дракона» - чарівна казка Ю. Винничука, що розповідає про події, які відбулись у Галичині в часи середньовіччя. У творі описується дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. Проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку Настуню. Тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив. І далі сталося нещастя – дракона вбили. А що ж дало це вбивство? Нічого. Це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. Особливу пану Лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона. Це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. Що ж перемогло? На мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. Адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. Лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. Новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті. «Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
Объяснение:
все
Рубит мужик дрова. Мороз градусов тридцать пять. Так расстарался мужик, что ему стало жарко. Он снял с себя кафтан и положил на пень. И старается — рубит дрова. Пот с него градом.
Едет барин на тройке. Кучеру говорит: «Остановись!» Подзывает барин мужика, говорит: «Мужик, что такое — мне в тулупе холодно, а ты в одной рубахе — и пот градом?» Мужик и говорит: «Что мне твой тулуп! У меня кафтан волшебный. На пне лежит, а мне жарко».
Барин говорит: «Давай, мужик, меняться на тулуп». Мужик говорит: «Барин, придачу надо!» — «Сколько?» — «Пятерочку».
Барин достает пять рублей, мужик берет их и подает барину кафтан, а у барина берет шубу. Барин надел кафтан и поехал. А мужик взял шубу и пошагал домой.
Вот барин с версту отъехал, и его так забрал мороз, что все кости стягивать стало. Закричал он на кучера: «Гони скорей лошадей!»
Кучер так гнал лошадей, что, когда приехали домой, все лошади сдохли. Барин же заболел и все время ругал мужика. А мужик шубу понашивал да барина похваливал.