ответ:
«божественна комедія» данте — відображення уявлень письменника про світ. він зрів картини божого суду, він побував в чистилищі і, дізнайвшись дорогу до раю, досяг його, щоб мовити правду, повернувшись сюди». так сказав про «божественну комедію» великого данте інший великий митець епохи відродження, живописець, архітектор, скульптор, поет і інженер мікеланджело буонарроті. поема задумана як «видіння», оповідання-подорож по загробному світу: пекло — чистилище — рай. і справа тут зовсім не в релігійних уявленнях віруючого католика данте про будову всесвіту, про те, що земля — нерухомий центр світу, а всередині неї міститься пекло. в поемі відображені уявлення поета про світ, його світогляд, політичні погляди, симпатії і моральні принципи. особливо показова в цьому відношенні перша частина поеми — «пекло».
пекло — це підземна воронка, розділена на дев’ять кіл відплат і покарань, де грішників чекає покарання залежно від тяжкості їх гріхів. перше коло пекла — лімб. тут мешкають душі людей, які не вчинили гріха, але померли нехрещеними. прихід в лімб чимось нагадує прихід у світ мрії. герої античності беруть данте в своє коло, і він пишається цією честю.
у другому колі пекла нудяться душі тих, «кого земна плоть кликала», хто несе кару за гріховну любов. ми бачимо тут ассірійську царицю-розпусницю семіраміду, «грішну блудницю» клеопатру, олену прекрасну. їхні душі погублені через жагу насолод. у вічному вихорі паморочиться пара — паоло і франческа. але поет не засуджує франческу, що змінила нелюбу чоловікові. навпаки, він виправдовує її і співчуває закоханим.
данте стверджує і право людини на пізнання навколишнього світу, поважаючи допитливість і мужність улісса (одіссея), що насмілився, всупереч богам, заглянути за межі дозволеного. він закликає віддати земні почуття «осягнення новизни», щоб «побачити світ безлюдний». покарання, що терплять в пеклі різного роду грішники, нам уявлення про погляди данте, його розуміння добра і зла. поет ненавидить всякий обман: в страшних ровах-пазухах восьмого кола пекла мучаться душі фальшивомонетників, помилкових віщунів, підлабузників. борючись за чистоту церкви, він поміщає в спеціальний рів брудних користолюбців з вищих церковних чинів і навіть самого папу — за продаж церковних чинів і індульгенцій, за обман людських душ. на найбільшу кару приречені зрадники. вони перебувають в крижаному болоті. троє з них — іуда, який зрадив христа, і вбивці юлія цезаря брут та касій — знаходяться в пащі самого люцифера як зрадники своїх благодійників.
чистилище — це пагорб чесноти з семи ступенів, де на кожному щаблі змиваються з чола відбитки гріха. провідником данте по аду і чистилищу є римський поет вергілій (в поемі — земний розум), по раю — беатріче — ідеальна жінка, любов данте, муза його сонетів. вона символізує божественний розум і сприймається як втілення абстрактної любові, «що рухає сонце і світила». у своїй поемі данте вершить суд над темними силами середньовіччя, викриває пороки, звеличує любов, прославляє діяння людини.
ответ:
главная тема произведения – взаимоотношения взрослых и детей, которые раскрываются сквозь призму общения центральных персонажей, маленькой девочки лидочки и ее дяди.
главные герои представляют собой собирательный образ: дядя является воплощением всех взрослых, а лидочка – детей. девочка представляет собой детской непосредственности, очарования и жизнелюбия, в то время как дядя представляет собой рациональное серьезное начало. но, несмотря на явную несхожесть, они без особого труда находят общий язык.
общение лидочки с дядей является отражением всех тех проблем, с которыми вынуждены сталкиваться взрослые и дети на протяжении многих поколений. дядя намеренно показан автором чрезмерно серьезным и важным. он уже давно позабыл, что такое детская непринужденность и открытость, он утратил легкость и то искреннее и непосредственное восприятие жизни, какое бывает только в детстве.
лидочка, которая с непрестанным удивлением открывает для себя окружающий мир, не перестает мучить дядю самыми разнообразными вопросами. поначалу мужчина привычно отвечает ей сухим «взрослым» языком, с непонятной девочке терминологией. однако вскоре он принимает правила игры ребенка и рассказывает ей шутливую про мальчика, который вместо яблока по ошибке съел лягушку.
таким образом аверченко показывает, что жизнь удивительно многогранна, и может стать гораздо ярче и интереснее, если взглянуть на нее глазами ребенка. если взрослые, хотя бы иногда, будут снимать маску чопорности, надменности и излишней серьезности, они смогут лучше понимать своих детей, их потребности. только тогда общение между взрослыми и детьми будет приносить взаимную радость и удовольствие.
своим рассказом писатель хочет в очередной раз напомнить читателям прописную истину – взаимопонимание возможно только в том случае, если прилагать для этого усилия и стараться принимать сторону своего оппонента, неважно, ребенок это или человек с иным социальным положением, жизненным опытом или образованием.
