Для того, щоб глядач засміявся, Гоголь використовував два Один з них має на увазі розуміння характерів героїв, і з цього боку «Ревізор» — комедія характерів; з іншого боку, для зображення цих самих характерів Гоголь примушує їх володарів проробляти несподівані, безглузді речі, опинятися в смішних положеннях — це комедія ситуацій.
Останній б ясніший; одним з його варіантів було використання «грубою коміки», зрозумілою кожному, і тому не варто сушити голову, шукаючи в падіннях і заїканнях якийсь таємний задум автора. Усі ці ситуації служать лише для розуміння, як поводиться той або інший герой в тому або іншому випадку. Не можна не посміхнутися, бачачи, як Городничий, хвилюючись і метушившись, знаходячись, так би мовити, в стані афекту від звістки про прибуття ревізора, намагається надіти замість капелюха паперовий футляр; сміється глядач і над сценою читання Ганною Андріївною записки від чоловіка з вказівками про приготування до зустрічі «ревізора» упереміш із згадкою про солоні огірки і ікру, і над тим, як від поздоровлень дружини Городничого стикаються лобами Бобчинский і Добчинский.
Усе це елементи «грубою коміки».
Однажды крестьянин по имени Степан встречает меня в лесу, я Хозяйка Медной горы, я охраняют местные рудник и я наполовину ящерица, наполовину красавица-девушка.
Степан видит меня и знает что я Хозяйка Медной горы. Потом я велю Степану сказать прикащчику обидные слова, обещания свою Степан выполнил мои обешания, а я показывала свои покои и я предложила жениться, но он отказывается и я его награждаю. Теперь Степан находит самые красивые камни, и он в итоге становится вольным. Потом Степан женится на своей невестке Настеньке. В конце его находят мёртвым, а над ним плачет ящерка.