Басня – произведение воспитательного плана. В басне присутствует мораль, на которую стоит обратить внимание. Басня «Богач и бедняк» о том, что не всё в нашей жизни решает богатство.
Басня собственного сочинения «Богач и бедняк»
Автор: Ирис Ревю
Один бедный сурок построил шалаш. Богатый сурок попенял бедному:
— Хорошего дома тебе не построить.
Бедный промолчал. Позвал он гостей в шалаш. Сурки прибежали, веселятся.
А богатый сурок сел перед своим дворцом, в одиночестве затосковал.
Пришел он к бедному сурку в шалаш.
Увидев его горестный взгляд, бедняк сказал:
— Шалаш, где смеются, дороже дворца, где плачут.
Мораль басни: Шалаш, где смеются, дороже дворца, где плачут.
Басня показывает: богатство – это не синоним счастья. Можно быть счастливым, и не имея огромных средств. Хорошо там, где есть люди, где есть общение. Общение – это самая суть нашей жизни. Высокое качество жизни невозможно без полноценного общения. Мы живы настолько, насколько мы общаться. Там, где эмоции, где смех, там жизнь.
Объяснение:
удачи брат
«Заповіт» Т. Г. Шевченка являє собою найпоетичніший гуманістичний маніфест не тільки в українській, а й у світовій літературі усіх часів. «Маніфест» можна з впевненістю вважати програмою життя і творчості великого Кобзаря. Це неповторний поетичний заповіт, у коротких рядках якого поет звертається до своїх сучасників і майбутніх поколінь.
Автор «Заповіту» мріє, щоб народ згадував його «незлим, тихим словом» і щиро вірить у те, що й через багато років його творчість і його ім’я не забудуться українцями. Т. Шевченко забуває про мотив власної смерті, який ми бачимо у перших рядках віршу. І це цілком природно, адже автор розмірковує про долю Батьківщини. Смерть більше не лякає Кобзаря, бо автор мріє лише про те, як дніпровські хвилі понесуть «у сине море кров ворожу». Заради цього поет згоден покинути грішну землю і полинути до Бога.
Тоді степова могила перетвориться в нерукотворний пам’ятник, яким і стала для наших сучасників творча спадщина великого Кобзаря. Поет вірить у те, що рідна земля підтримає його навіть там, де не існує ні світла, ні темряви:
«Щоб лани широкополі
І Дніпро, і кручі
Було видно...».
Як видно з «Заповіту», понад усе Т. Шевченко мріяв побачити свою рідну країну незалежною та вільною, бажав щастя і добробуту своїм нащадкам, прагнув, щоб Україна стала рівною серед інших європейських держав. Я вважаю, що нам, нащадкам великого майстра українського поетичного слова, яким поет і адресував свій «Заповіт», слід замислитися: а чи виконали ми заповіт Т. Шевченка? На жаль, Кобзареві не судилося побачити свою Батьківщину вільною і незалежною, не дожив він навіть до скасування кріпацтва. Та найважливішим побажанням Т. Шевченка нащадкам було побажання порвати кайдани, які перешкоджали розвитку української нації, розвитку літератури і культури. В останніх рядках «Заповіту» можна побачити навіть прямий заклик до збройної боротьби, через яку наші співвітчизники і повинні були вибороти жадану волю і свободу:
«Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте».
«Маніфест» Т. Г. Шевченка — це ще одне підтвердження того, що всі думки й тривоги великого Кобзаря були нерозривно пов’язані з долею рідного народу. І я сподіваюся, що поет бачить наш народ незалежним і вільним, адже саме це було головною мрією видатного життя великого поета.
Объяснение:
1)Сыну был в дядьки стремянной Савельич.
2)Выучился Петруша грамоте на 12-ом году.
3)Был нанят француз мосье Бопре.
4)Батюшка вошел в урок географии.