Пояснення:
«Останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
Крім того, новела «Останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. Автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв’язкою. Тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі і її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв’язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.
Я считаю, что Софья предпочитает Молчалина Чацкому по нескольким причинам.
Во-первых, Чацкий надолго - на три года - уезжал из Москвы, причем, как отметил Фамусов, не писал писем. На момент возвращения Софье 18 лет, то есть, когда Чацкий уехал, ей было 15. Даже если у них и были какие-либо романтические отношения (хотя, учитывая их юный возраст, вряд ли они были серьезно влюблены), то за три года Софья просто почти забыла о Чацком. В общем, поговорка "С глаз долой - из сердца вон" не на пустом месте возникла. В итоге Чацкий опоздал - Молчалин успел раньше. Девушка влюбилась в того, кто в нужный момент оказался рядом.
Во-вторых, Софья - дочь своего отца, Фамусова. Ее круг общения ограничен приходящими учителями и людьми, вхожими в дом отца. Ну, и Молчалиным - секретарем отца, который близок ей по возрасту и часто с ней видится, поскольку проживает в этом доме. Поэтому взгляды Софьи на жизнь сформированы теми, с кем она общается и книгами, которые она читает.
В-третьих, Чацкий не понимает, что Софья изменилась за три года разлуки. Создается впечатление, что во время их первого разговора Чацкий ее не слушает - он много говорит и слышит только себя. Чацкий даже не заметил, как остро Софья отреагировала на его колкость в адрес Молчалина. Понятно, что девушке это не понравилось.
