У теперішньому світі мало в кого є горде серце. Багато людей продають себе за безцінь. Проте є багато з дійсно хорошим серцем, які думають не тільки про гроші або про матеріальні цінності, а й про моральні. Роман Стендаля “Червоне і чорне” розкриває всю суть гордого серця в нищому суспільстві. Цим придставником постає перед нами Жульєн Сурель, саме він є головним героєм роману.
Цьому чоловіку притаманні риси романтичного героя, бажання змінити свою долю, бути індивідуальною людиною. Але йому приходиться зробити важкий вибір: жити за правилами своїх батьків чи пробити собі шлях самому, при цьому втратити свою душу назавжди. Потрапивши до родини мера міста Вар”єра пана Реналя хлопець є чужим серед інших. Він не розуміє чому люди поступають підло з іншими, адже він вважав що головним у цьому житті це жити в мирі і злагоді. Саме совість Сореля не позволила йому довго жити серед таких людей, оскльки вони здатні на все, щоб бути багатими і забезпечиними навіть, якщо ці гроші прийшли поганим чином. Саме в цьому місці Жульєн відчуває себе самотнім.
Вибравшись із Вер”єра юнак приходить до Безансонської семінарії, щоб показати свої знання, уміння мислити. Але він розуміє, що навіть семінарія далека від релігії і її проблем. Усі люди у семінарії також прагнуть заробити гроші не чесним шляхом. І саме тоді Жульєн розуміє, що життя незмінити і воно завжи буде таким, його завжди будуть оточувати люди, які здатні на все заради свого успіху.
Він знає, що маркіз де Ла-Моля не дасть згоди на одруження Сореля з його донькою. Оскільки маркіз вважає його простолюдином, плебеєм, хоча ще зовсім недавно називав його сином. Потрапивши до в”язниці через постріл в пані Реналь, чоловік розуміє, що його місія доказати усім, що люди друго касти життя заслуговують на кращу долю. Згодом Жульєн помирає гідною і мужньою людиною.
Я вважаю, що сьогодні нам потрібні такі, як Сорель. Оскільки ми хочемо побудувати нову націю, а для цього нам потрібні люди з гордим серцем але нажаль їх дуже мало.
Объяснение:
ДЯДЯ ТОМ (англ. Uncle Tom) — герой романа Г. Бичер-Стоу «Хижина дяди Тома» (1851-1852). Негр-невольник, родившийся в одном из центральных штатов США — Кентукки, где, по словам Бичер-Стоу, бытовали «самые мягкие формы рабства». Мы встречаемся с Д.Т. в расцвете жизненных сил. И хотя его жена, тетушка Хлоя, называет его стариком, это «человек рослый, могучий, широкий в плечах, с типично африканскими чертами лица, в котором сквозит ум, доброта и благодушие». На первых страницах романа нарисована идиллическая картина: Д.Т. — близкое доверенное лицо своего хозяина мистера Шелби, человека просвещенного и доброго, благосклонно относящегося к рабам. Сын хозяина Джордж — частый гость в хижине Д.Т., он учит чернокожего друга читать и писать, читает ему Библию — любимую книгу негра. Идиллии, однако, скоро пришел конец. Финансовые затруднения заставили Шелби продать Д.Т. На первых порах герою книги повезло. Вместе с партией рабов его везли на пароходе в Новый Орлеан, на невольничий рынок. Д.Т упавшую за борт девочку. Отец ее, богатый плантатор Опо-стен Сен-Клер, купил Д.Т. В поместье у нового хозяина Д.Т. жилось хорошо. Его сытно кормили, работа была нетрудная — личный кучер маленькой»Шв. Но когда девочка и ее отец умерли, хозяйка решила распродать невольников. Д.Т. попал к жестокому плантатору Саймону Легри. Изнурительная работа не пугала сильного негра. Но он не мог смириться с тем, что к невольникам здесь относились как к бессловесной скотине. Так начался его поединок с хозяином, стремившимся унизить и сломить невольника. Д.Т. в этой борьбе поддерживает Христос, являющийся к нему в видениях. Сила духа глубоко верующего человека побеждает, сломить себя он не дает. Но Д.Т. в конце концов забивают до смерти. Образ Д.Т. по сей день вызывает споры: радикальных негритянских политиков возмущает проповедуемое им непротивление злу насилилием.
