Промете́й (др.-греч. Προμηθεύς, букв. — радетель[2], предусмотрительный) — один из титанов в древнегреческой мифологии, защитник людей от произвола богов[3], царь скифов[4][5]. Двоюродный брат Зевса[6][7][8]. Сын титана Иапета и Климены (по Аполлодору — Асии[9], по Эсхилу — сын Фемиды-Геи[6][10], по Евфориону — сын Геры и титана Евримедонта[11]). Брат Атланта, Менетия и Эпиметея. Супруг Гесионы[10], отец Девкалиона (по варианту — от Пандоры[6]), Ио (согласно
Объяснение:
Мифология
древнегреческая
Толкование имени
мыслящий прежде, предвидящий, провидец
Латинское написание
Prometheus
Пол
мужской
Отец
Иапет
Евримедонт (по Евфориону)
Мать
Климена
Асия (по Аполлодору)
Фемида-Гея (по Эсхилу)
Гера (по Евфориону)
Походить із селян. Внаслідок масової евакуації населення у 1950—1955 роках сім'я жила у селі Чернігівка Чернігівського району. Навчався у Карапчівській середній школі. Служив у війську. Працював фельдшером у селах Підзахаричі та Петраші Путильського району, а під час заочного навчання в Чернівецькому університеті перейшов працювати вчителем у Білоберізьку середню школу, яку нині очолює як директор. Один з учасників заснування Верховинського районного Товариства української мови імені Тараса Шевченка «Гомін Карпат» — першої суспільно-політичної організації на Верховинщині, та багатьох політичних акцій, пов'язаних з її діяльністю. Заступник голови правління.
Писав вірші з дитинства. Друкувалися у багатьох республіканських альманахах, журналах, газетах. Видав збірку віршів «Оминути не смію»
С этой точки зрения и освещены в комедии важнейшие политические, моральные и культурные проблемы эпохи. Содержание комедии раскрывается через столкновение и смену двух эпох русской жизни — «века нынешнего» и «века минувшего». Границей между ними, на мой взгляд, является война 1812 года — пожар в Москве, разгром Наполеона, возвращение армии из заграничных походов. После Отечественной войны в русском обществе сложились два общественных лагеря: это лагерь феодальной реакции в лице Фамусова, Скалозуба и других и лагеря передовой дворянской молодежи в лице Чацкого. В комедии ясно показано, что столкновение «веков» было выражением борьбы этих двух лагерей.