Я думаю, что литература достигла высоты потому, что в ней часто много достоверных фактов. Такая себе машина времени ;)
И еще она пользуется популярностью потому, что все люди любят слушать, погружаться в другие миры, фантазировать, рассуждать о высоких моральных ценностях, спорить с автором(это, правда, не всегда), знать об истории своего народа(кто лучше напишет историю и преподнесет ее публике кроме писателя-очевидца?). Из этого всего состоит культура народа, т.е. у каждого народа свой тип мышления, который он отражает на бумаге. Поэтому мы любим иностранную литературу(в ней отражена вся сущность того или иного народа).
Петро́ Дороше́нко (1627, Чигирин — 19 листопада 1698, с. Ярополче, Московія) — визначний український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького Правобережної України (1665—1676), очільник Гетьманщини (1668—1670). Козацький полковник, учасник Хмельниччини та московсько-української війни. Гетьманування, котре припало на добу Руїни, провів у постійних війнах, як з зовнішніми, так і внутрішніми супротивниками.
спроба нового гетьмана Виговського (1657-1659) перейти під польську корону закінчилося поразкою від російських військ і розоренням міст;
наступний гетьман, Юрій Хмельницький (1659-1662), підписав з Москвою нові т. з. Переяславські статті, які сильно обмежували владу Гетьмана і автономію України, після чого і Юрій Хмельницький спробував перейти під владу Польщі, що призвело до нового вторгнення Росії, поразки запорожців, Юрія добровільно зрікся гетьманської булави у 1662 році;
Павло Тетеря (союзник Польщі) самовільно у 1662 р. проголосив себе новим гетьманом Правобережжя і почав громадянську війну з гетьманом Лівобережжя Яковом Сомком, потім – з його наступником Іваном Брюховецьким, що приніс присягу російському царю. Війна йшла з різним успіхом, час від часу перевага переходила від однією сторони до іншої. Рубіж по Дніпру фактично так і залишився кордоном двох гетьманів, у кожного з яких розорялися господарства, гинуло населення і т. п .;
30 січня 1667 року Москва і Варшава в таємниці від всіх, за спиною “своїх” українців, підписали Андрусівський договір, за яким юридично закріпили розділ України по Дніпру між Росією і Польщею, при цьому Київ відходив
