. Павел Васильев. Так мы идем с тобой и балагурим...
13 декабря 1930 года. Стихи посвящены Галине Анучиной - жене поэта.
Тема: прогулка с любимой девушкой по вечернему городу. (Так мы идем с тобой и балагурим. )
Идея: лучшая "находка" - это любовь. (Тебя ли я нашел, / Как звонкую подкову на дороге, \ Поруку счастья? )
Эпитеты: окраинная троица садов; в повечеревших водах.
Метафоры: Былого стертых не ищи следов; Нас встретит благовестью листьев тополиных окраинная троица садов; Закат плывет в повечеревших водах.
Олицетворения: Устали звезды говорить о боге.
Сравнения: старый Омск нам кажется знакомым, Как старый друг, оставленный в степях. Тебя ли я нашел, Как звонкую подкову на дороге?
Риторические восклицания: Любимая! Легка твоя рука!
Риторические вопросы: И самой лучшей из моих находок Не ты ль была? Тебя ли я нашел, Как звонкую подкову на дороге, Поруку счастья?
Инверсия: Былого стертых не ищи следов.
Стихотворный размер - пятистопный ямб. Стихотворение состоит из 19 строк, не разделенных на строфы.
Рифмовка первых 12 строк - перекрестная, последние 7 строк рифмуются как аабвввб.
Образ лирического героя - это образ самого автора, т.к. стихотворение автобиографично.
Объяснение:
Боязливий, виходив із дому полохливо озираючись.
«Я обережно визирнув із-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під'їзду стояв Кактус»
Не дуже злякався темряви прірви. Стало соромно за втечу від Кактуса. З легкістю дає обіцянки.
«І ще було дивно, що я зовсім не злякався»
«Звісно, тоді я й уявити не міг. які неймовірні наслідки матиме ця моя необачна згода!».
Набирається відважності.
«Але я щосили стиснув пальці в кулаки й рушив далі».
«Противний липкий страх, який переслідував мене ось уже кілька місяців відтоді, як мене відлупцював Кактус, кудись зник».
Починає розуміти, що не можна порушувати клятви.
«Здається, я втрапив у якусь хитро розставлену пастку, і клятва, яку я дав членам Таємного Товариства Боягузів — ТТБ, зв'язала мене по руках і ногах»
Проявляє догадливість та кмітливість.
«Під час нашої панічної втечі я знайшов потайні двері й урятував себе та своїх нових друзів від переслідування снньомордих потвор».
Клим узяв відповідальність врятувати світ, тому використав усі засоби подолання страху.
«Вірус страху найперше вражає хоробрих. У них зовсім немає імунітету. А нам, тим, хто звик боятися, усе життя треба боротися зі своїм переляком. Тому в кожного боягуза є свої засоби подолання страху...»
Климу дуже повезло, бо синє створіння відволіклося на муху.
«Останньою перепоною на нашому шляху залишалося ваше Таємне Товариство… Ти покажеш секретну лабораторію»
Не сподіваючись на до почав діяти рішуче.
Напруживши всі м'язи, … нарешті я виповз за межі випаленого кола порепаної землі.
Спішить попередити друзів про наміри прибульців
«Мало не потрапивши під колеса автобуса, обминув свою школу й побіг до знайомого перехрестя. Туди, де кілька днів тому я так необачно наступив на металевий люк»
Сумлінно виконує завдання, покладені на нього.
«Клим прожогом гайнув до свого будинку, з дна квіткового горщика дістати ключ, відчинити ним жовтий автомобіль, мій «Запорожець» мав приховані резерви, … за кілька секунд посеред мого двору лежав перевернутий екскаватор»
Відчуває радість перемоги, переборює страх
«З полегшенням відкинувся на спинку сидіння й на шаленій швидкості понісся в безвість — назустріч небезпеці».
Усвідомлює, що треба узяти відповідальність за порятунок світу
«Я роззирнувся довкола — порадитися було ні з ким… Уся відповідальність за … порятунок світу, лягала на мене»
Клим починає відчувати смак пригод
«Ще секунду тому я був в українському селі, а тепер мій автомобільчик стояв на вершечку височенної усипальниці фараонів».
Усвідомлення того, що потрібно діяти швидко й упевнено.
«Я знав, що коли затримаюся хоч на секунду, до мене допадуться блакитні жаби».
«Климе. а хіба ти не помітив: ти ж майже вилікувався від страху!».
Кмітливість Клима усім до
«Мені знадобилося лише кілька хвилин, щоб детально описати бенкет, який зафільмували Жук і Заєць, і розповісти про з'їдену муху, що подіяла на прибульця як снодійне … — урятовані!».
Він відчуває, що стає впевненим у багатьох ситуаціях
«Цього не може бути! — упевнено заперечив я й сам здивувався тому, що ми помінялися ролями — раніше хлопцям увесь час доводилося мене підбадьорювати».
«Я зазирнув у невеличке віконце — будка була порожня».
«Тут є чіткі інструкції, але виконати їх може лише Клим».
