На стене весели картинки истории о блудном сыне.Притча становится пророческой в судьбе Дуни,она предала отца,покинув отчий дом,как на первой картинке.Окружила себя ложными друзьями,как на второй картинке.Это не принесло ей счастья и радости,только настоящее раскаяние искупает грехи,приносит прощение любящих родителей,третья картинка из притчи. Дуня нарушила пятую заповедь "Почитай отца твоего и мать, да будешь благословен на земле и долголетен".Предав отца,ради своего счастья,она сделала себя несчастной.Почитать и уважать родителей это обязанности каждого человека,Дуна отреклась от отца.
-"Вот уже третий год, заключил он, как живу я без Дуни и как об ней нет ни слуху, ни духу. Жива ли, нет ли, бог ее ведает."
Судьба Дуни заставляют задуматься об ответственности за свои действия,перед близкими людьми.Она переступила через приличия,уважение к отцу и сбежала.Отец умирает от горя,а Дуня так и не успела попросить у него прощения.
-"...старый смотритель с год как помер..."
Она раскаивается,но уже слишком поздно,отца не вернуть.
-"Вот летом проезжала барыня, так та спрашивала о старом смотрителе и ходила к нему на могилу."
Каждый человек стремиться к счастью,но нельзя предавать близких,ради своего благополучия.У всех есть выбор и Дуня сделала неправильный выбор,обрекла отца на страдания и гибель.
-"Как три или четыре года могли превратить бодрого мужчину в хилого старика."
Обвинять стоит ,скорее всего, тяжёлую жизнь Дуни,не дававшую ей надежды на счастье в будущем.Но не стоит и оправдывать поступок молодой девушки,никогда безнравственные поступки не смогут принести счастья."На чужом несчастье,счастья не построить.
Мої роздуми над романом «Злочин і кара»
Объяснение:
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
