Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі
(на матеріалі творів Г. Белля та В. Бикова)
Війна — це неприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців.
У Другій світовій війні і уряду, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. Тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. Проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. Саме такий підхід у зображенні війни гаємо у творах Г. Белля, В. Викова, Я. Івашкевича, В. Некрасова.
Війна у творах німецького письменника Геріха Белля — це війна переможених. Він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
Герої Белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, шо не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.
Маленьке оповідання Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни.
Честность героев проверяется во время и после захвата крепости Пугачёвым: Гринёв отказывается присягнуть самозванцу и предпочитает быть повешенным, а Швабрин переходит на строну бунтовщиков. Милосердие Гринёва выражается в том, что ради Маши он рискует своей жизнью не только во время дуэли, но и когда отправляется выручать её. Смысл четырёх встреч героев заключается в том, что они всё более обнажают качества героев: читатель с каждым разом убеждается в благородстве, смелости и честности Гринёва, а Швабрин вызывает всё большее осуждение и неприязнь.
Базаров не является карикатурой на молодое поколение, он кок раз наоборот, главный представитель этого поколения. Такие люди и нужны были следующему поколению - умные, которые стремятся к чему то новому, которые изучают науку. Но, конечно, его минус, что он не думал, что есть действительно важное из старого поколения, он не прислушивался к "отцам", которые были правы в некоторых ситуациях, так же он не признавал художества, т.к они не имели доказательств, как имели ветви науки. Насчет смерти, возможно автор просто не знал, что будет с Базаровым дальше, поэтому и решил написать про его смерть. Возможно, что он просто хотел закончить свое произведение положительными словами о главном герое)