. Почему же он считает себя пленником? Потому что Мцыри всю свою жизнь провел в воображаемый клетке, эта клетка - монлстырь. Всё монахи считали его родным сыном, но он являлся "приёмышом" он не считает свою жизнь свободой. Он считает это тюрьмой, Мцыри ничего кроме монастыря не видел. Поэтому он пытался сбежать., он хотел попасть на родную землю, хоть глазком на неё посмотреть. Но его физическое состояние уже не такое крепкое ведь он не выходит на улицу, он истащён и падает без сил. Позже его возвращают в монастырь, и в тот миг он понимает, что он бессилен. Что никогда не сможет увидеть свою родную землю. Мцыри считает себя пленником так как он живёт не на родной земле, его душа и тело желает быть на родной земле но не может.
П. С. От автора это не вписывац в сочинение хехе я старалась ❤️
Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.
Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими предками. їх надбання — не просто нагромадження давно минулого, а передусім та життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історичний досвід минулого — це досягнення і прорахунки наших предків, його належить покласти в підмурок розвитку народу. Забувати або нехтувати ним означає зводити будівлю нашого майбутнього на піску. Іншими словами, визнавати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії, які не знають, навіщо прийшли у світ, для чого живуть і чого повинні досягти.
Подробнее - на -
Объяснение:
Герой романа А.С. Пушкина Герман – молодой человек, обделённый крупным капиталом, но не острым умом, он хорош собой и благодаря немецким корням расчетлив. Проводя один из вечеров у конногвардейца Нарумова, Герман как всегда лишь наблюдал за игрой в карты, не принимая участия. За разговором он случайно узнаёт от Томского о его загадочной бабушке, графине Анне Федотовой, которая некогда проиграла в карты очень солидную сумму, но благодаря тайне, раскрытой ей графом Сен-Жерменом смога с блеском отыграться. Герман всегда мечтавший разбогатеть заинтригован, столь любопытной историей и с того вечера начинает искать встречи со старой графиней. Благодаря влюблённой Лизе, ночью Герману удаётся проникнуть в дом Анны Федотовны. Тогда-то он и застаёт бедную старушку врасплох, а она умирает толи от старости, толи от неожиданности позднего визита Германа, угрожавшего ей пистолетом. Я не считаю, что Герман убил старуху графиню, по крайней мере, он этого не хотел, ему всего лишь нужна была её тайна. Позже он признается Лизе, что у него даже пистолет не был заряжен. Конечно, что ещё остаётся бедному парню, который хочет жить, а не существовать, ущемляя себя в развлечениях и удовольствиях. Всё дело в деньгах. Бедолага, Герман стремится скорее разбогатеть, накопить капитал, что и приводит к столь трагическим событиям.