Хамелеонство - це здатність, пристосовуючись до подій, з легкістю змінювати сою поведінку, симпатії, переконання та вірування.Здатність підлаштовуватись " маскуватись" під ситуацію, як хамелеон, який змінює свій колір, залежно від навколишнього оточення.Хамелеонство небезпечно безпринципністю, відсутністю власної позиції, догідництвом по відношенню до вищестоящого і приниженням нижчестоящих, розбіжністю поглядів, слів і поведінки.Хамелеонство викликає антипатію, огиду і відторгнення. Як можна симпатизувати людині, яка тут і зараз висловлює одну точку зору, а, коли змінилося оточення, викладає протилежну; легко відмовляється від своїх слів? Авжеж, хамелеонство існувало завжди!Люди, для того, щоб отримати для себе вигоду починають робити щось, що може зашкодити іншим, будь це друзі або навіть не знайомі люди. Особисто я вважаю. що до хамелеонство відноситься і брехня. Адже ти брешеш для того щоб отримати вигоду, або похвалитися!
Повесть «Тарас Бульба» — одно из самых известных произведений Гоголя. В этом дорогом для Гоголя произведении художественный историзм и художественный психологизм составили эстетическое единство. В образе Тараса Бульбы главенствующая психологическая черта — его беззаветный патриотизм. Тарас присутствует при страшной казни сына на городской площади. Ни один стон не вырывается под пытками из груди Остапа, лишь перед смертью взывает: «Батько! где ты! слышишь ли ты все это?» — . Остап – положительное начало. Его смерть – от пыток у ляхов, но смерть безмолвная, долгая и мучительная. Остап гибнет за всё – за казачество, за дружбу, за любовь, за христианскую веру, за то, что он враг. Это говорит о его несравненных душевных и моральных качествах. Не сказать врагам ни слова, умереть, но промолчать, не дать слабину, не сдаться чёртовым ляхам, не предать Родину и себя и перед смертью увидеть батьку, чтобы оценил он мужество сына. Андрий – смерть позорная, от руки собственного отца. Вообще, в жизни Андрий руководствовался чувствами, но не разумом. Именно поэтому из любви к прекрасной полячке предаёт он всё, всех – родину, отца, брата, дружбу – но не себя. Андрия убивает собственный отец на поле битвы. Сделал ли отец зла своему сыну?На первый взгляд – да. Он лишил его одного из самого главного, что было у Андрия – его (Андриевскую) жизнь. Смерть Андрия – необычайно горькая, обидная, лёгкая. Ему не пришлось испытывать тех мучений, что брату или отцу перед смертью.
