ответ: Оксана – красива, примхлива, вітряна і безтурботна дівчина була дочкою знатного козака Чуба. Вона дуже гарно одягалася в найдорожчий одяг, знала, що про неї говорять молоді хлопці та подружки з її села і була дуже важливою задавакою. Найбільше вона любила милуватися собою в дзеркалі, міняючи свої наряди. З гордістю, любуючись собою, вона зверхньо приймає залицяння сільських хлопців. Їй приносить задоволення випробовувати силу своєї чарівності. Відкидаючи і висміюючи любовні зізнання Вакули, Оксана разом з тим і небайдужа до них; її захоплює і підкорює те глибоке почуття, яке відчуває до неї Вакула. Одного разу ця дівчина перед самим Різдвом Христовим відправляє коваля Вакулу до самої цариці, щоб той виконав її черговий каприз і привіз їй черевички, які носить сама імператриця. Трохи пізніше в розповіді ми бачимо, що Оксана може відчувати щире почуття любові і співчуття. Дівчина з великою радістю зустрічає коваля, коли він повернувся з черевичками, і дає згоду вийти за нього заміж. У ній уживаються такі різні почуття і якості характеру, як самолюбування, печаль, зарозумілість і збентеження. Можна зробити висновок, що Оксана може бути не тільки розпещеної красунею, у якої одні вбрання на умі, але і людиною, здатною на найщиріші людські почуття.
Имя Характер и внешность Цитаты Федя Возраст – 14 лет. Федя - самый старший из мальчиков. Сын богатых крестьян. Он одевается хорошо и носит собственные сапоги. Федя ведет себя несколько важно с другими мальчиками. "... стройный мальчик, с красивыми и тонкими, немного мелкими чертами лица, кудрявыми белокурыми волосами, светлыми глазами…» «...пестрая ситцевая рубаха с желтой каемкой; небольшой новый армячок…» «…Сапоги его с низкими голенищами...» Подробнее о Феде >> Павлуша Возраст – 12 лет. Мальчик из очень бедной крестьянской семьи, у него нет даже лаптей. Павлуша - умный, храбрый и решительный мальчик. Он погибает при падении с лошади. «…волосы были всклоченные, черные, глаза серые, скулы широкие, лицо бледное, рябое, рот большой, но правильный, вся голова огромная…» «…тело приземистое, неуклюжее. Малый был неказистый…» «...Одеждой своей он щеголять не мог: вся она состояла из простой замашной рубахи да из заплатанных портов...» Подробнее о Павлуше>> Ильюша Возраст – 12 лет. Ильюша – крестьянский мальчик из обеспеченной семьи. Ильюша носит новые лапти и одежду. Он работает на бумажной фабрике вместе с братом. «...Лицо <…> горбоносое, вытянутое, подслеповатое…» «…желтые, почти белые волосы торчали острыми косицами из-под низенькой войлочной шапочки…» «…На нем были новые лапти и онучи…» Подробнее об Ильюше>> Костя Возраст – 10 лет. Костя – крестьянский мальчик из бедной семьи. Слабый и болезненный мальчик. Костя – «трусишка». "...Все лицо его было невелико, худо, в веснушках …» «…большие, черные, жидким блеском блестевшие глаза…» «…маленького роста, сложения тщедушного и одет довольно бедно..." Подробнее о Косте>> Ваня Возраст – 7 лет. Ваня – самый младший из мальчиков. У Вани еще тонкий, детский голосок. Ваня – незаметный и тихий ребенок. В рассказе он все время лежит под рогожей. «...русую кудрявую голову...» «... свежее личико…» «…большие тихие глаза...» Подробнее о Ване>>
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/11/harakteristika-malchiki-Bezhin-lug-tablica.html?m=1
Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.
Лицарі, які влаштовували цей турнір, здобували одну перемогу за одною. Але раптом з'являється новий боєць із девізом «Позбавлений спадку», який безстрашно викликає на смертний бій самого храмовника та перемагає його, поклавши вінець до ніг красуні Ровени, обраної ним королеви. Коли з Айвенго зняли шолом, Ровена, тамуючи крик, який вирвався з її грудей, наділа на голову Айвенго розкішний вінок, призначений в нагороду переможцеві, і сказала: «Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло».
Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на до тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.
Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.
Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.
Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.