Петр в 1697 году устраивает Великое посольство и отправляется в разне страны под псевдонимом Петра Михайлова. Основная цель этой поездки была найти союзников против Турции, т.к именно она владела самыми важными европейскими проливами - Босфор и Дарданелл. будучи еще ребенком Петр много времени проводил в ненецкой слободе; именно там он начал перенимать европейский уровень жизни. та так же в цели посольства входило пригласить на русскую службу иностранных специалистов, заказать и закупить военные материалы, вооружение. Путь посольства шёл через Ригу и Кёнигсберг в Голландию и Англию, из Англии посольство возвратилось назад в Голландию, а затем оно посетило Вену; до Венеции посольство не доехало. Петр получал необходимые знания и умения. Он сам работал на верфях этих стран - учился строить корабли. Так же он наблюдал за жизненным укладом европейских стран, их бытом, манерами. К сожалению Петру не удалось найти союзников против Османской империи, зато он смог заключить договор с Польшей и Данией. Особенно важна позиция Польши, поэтому ей оказывалась как дипломатическая, так и военная для выбора королем и утверждения на польском престоле саксонского курфюрста Августа, что создало условия для сближения политики Польши и России. Но в 1698 году Петру докладывают . что Софья со стрельцами готовит восстание и Петр немедленно отправляется назад в Москву для его подавления.
В итоги великого посольства можно отнести заключение союза против Швеции с Польшей и Данией, ознакомление с культурой и бытом европейцев(культуру мы можем наблюдать в простых вещах начиная от правил хорошего поведения - этикета, заканчивая архитектурой Петербурга), Привлечение иностранных специалистов на службу в Россию.
Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання
Десять років солдатської неволі із царською "забороною писати і малювати" — найтрагічніша сторінка життя Т. Шевченка. Знаючи, що він буде покараний, поет продовжує писати й малювати. "Караюсь, мучусь, але не каюсь" — таким було його життєве кредо. Криючись від стороннього ока, поет пише вірші, у яких — протест проти царського свавілля, готовність боротися до кінця.
Провідними мотивами поезій періоду заслання були: сум за рідним краєм, самотність, боротьба за волю, за звільнення від самодержавства всіх народів, які жили в російській імперії.
Поезію періоду заслання називають ще "невольничою поезією" Т. Шевченка. Кожна з цих поезій народилася з поетової печалі, з невимовної журби і є частиною його серця:
Нудьга і осінь. Боже милий,
Де ж заховатися мені?
Що діяти? Уже й гуляю
По цім Аралу; і пишу
Віршую нищечком, грішу.
Однак мотив суму в творчості цього періоду — це не песимізм, бо сподівання
І зборюють журбу, а віра здолає зневіру. І в цілому оптимізм Шевченка-невільника бере гору над песимізмом:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну...
Може, ще я поділюся
Словами-сльозами
З дібровами зеленими!
Мало того, у багатьох творах, написаних у засланні, поет гостро критикує царизм. Поема "Царі" є найкращим тому свідченням:
Бодай кати їх постинали,
Отих царів, катів людських.
Морока з ними, щоб ви знали.
