В повести «Привычное дело» раскрывается мир деревенской многодетной семьи Ивана Африкановича Дрынова, счастливо уцелевшего участника войны, и его жены Катерины. Герои Белова любят друг друга, любят свою многочисленную ребятню, с которой по-командирски справляется бабка Евстолья.
«Несобытийный» сюжет создать яркие картины повседневности. С любовью, мягким юмором разворачивает художник панораму житейских забот, колоритно, в подробностях воссоздает спокойное течение крестьянской жизни. Мир крестьянской избы держится на любви и самоотверженности. В изображении бытовой повседневности автор отчетливо выявляет не только ее духовный смысл, но и неприглядную социальную изнанку. Писатель правдиво, без прикрас изображает современную ему деревню, которая через два десятка лет после войны еще никак не выбьется из нищеты
Объяснение:
вот
У період культурної першості Афін (V—IV ст. до н.е.) центральне місце в літературі займали драматичні жанри.
Афінський театр V століття до нашої ери був і трагічним (трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда), і комічними (комедії Арістофана). Театр займався питаннями політики і моралі. Це був театр, що усвідомлював свою виховну і наставницьку роль.
При всіх відмінностях грецьких драматургів, у них було щось загальне. Це, насамперед, переконаність у тому, що поет має бути вчителем народу, його наставником. Важко уявити собі виховно-просвітительську роль театру, адже в V столітті до нашої ери не було друкарства, газет, журналів. Театр являв собою єдиний засіб масової інформації, не враховуючи зборів і базарних зборищ.
Ніякий оратор, ніякий рукопис не могли розраховувати на таку кількість слухачів і читачів, як Афінський театр, що вміщав сімнадцять тисяч глядачів. Держава прагнула пропагувати театр серед громадян, і для найбідніших в населення була введена державна до на оплату театральних місць. Вистави відбувалися тільки по святах, але починалися вони ранком, а закінчувалися з заходом сонця і розтягувалися на кілька днів.
