Якщо просто вийти на вулицю і пройтися, подивитися на перехожих, задивитися в їх вирази облич, навряд чи можна побачити якусь аж надто велику різницю між усіма цими людьми. Всі вони ведуть себе спокійно, мирно, вкрай рідко можна зустріти когось, хто відразу вселяє небезпеку. Але всі ці люди перебувають у звичайних обставинах, їм ніщо не загрожує, вони здійснюють звичайну прогулянку.
У той же самий час, якщо подивитися на всіх цих людей в екстремальних ситуаціях, всі вони напевно здадуться дуже різними і багато в чому несхожими один на одного. На жаль, рідкісній людині вдається прожити своє життя розмірено і просто спокійно. Найчастіше життя є дуже непередбачуваним і навряд чи варто прогнозувати і розраховувати його далеко наперед. Саме з цієї причини в житті людини часто трапляються екстремальні ситуації, з якими люди розбираються зовсім по-різному. Дуже шкода дивитися на людину, яка завжди здавався спокійною, а як тільки прийшла важка хвилина чи якась екстремальна ситуація моментально перетворилася на нервову, злу і таку, яка вселяє всім оточуючим неприязнь, а іноді навіть страх. Відразу хочеться подалі піти від такої неврівноваженої людини, вже точно всією душею не хочеться ставати такою, якою є вона.
Що ж допомагає людині залишатися нормальною і адекватною в екстремальних життєвих ситуаціях? Як підготуватися до подібних ситуацій, враховуючи те, що вони завжди неминучі? Основна проблема відповіді на це питання полягає в тому, що відповідь ця завжди дуже суб’єктивна. Різним людям потрібні різні переконання й речі, щоб зберігати спокій і помірність, навіть коли буря обставин зненацька застає душу. Але деякі правила і загальні рекомендації сформулювати таки можна. По-перше, потрібно ставитися до речей і подій спокійно і філософськи. Звичайно, все, що можна вирішити, потрібно вирішити, але не варто гніватися через те, що людині непідвладне. З будь-якої ситуації є вихід, він може бути неприємним, але часто саме він і є оптимальним рішенням. Крім того, варто сказати, що людині може стати в нагоді витримка. Звичайно, вона властива не для всіх, але якщо вона все-таки є, необхідно використовувати її ресурс на повну. Та й інші високі людські якості – чесність, прямота, справедливість, відкритість і дружелюбність – теж стануть дуже до речі.
Екстремальні ситуації неминучі, людині доведеться мати з ними справу завжди. Водночас з них можна по-різному вийти – зберігши обличчя або страшно зганьбившись. Все залежить від самої людини, але рецепти успіху тут у всіх індивідуальні. У будь-якому випадку дуже важливо залишатися спокійним, свідомим і зберігати повагу оточуючих.
Артур Грей является одним из главных героев произведения, написанной Александром Грин, «Алые паруса».
На протяжении всего произведения внешний вид Грея меняется. Сначала он предстает перед читателем юнгой с маленькими руками и девичьей внешностью. Затем он превращается в широкого и мускулистого молодого человека, а бледность сменяется загаром. Речь его из застенчивой, превращается в краткую и точную.
Родился и жил Артур в замке. Родители его были высокого рода. Отец занимал должность знатного чиновника. Грея любили и все ему поощряли. Богатство не испортило душу героя повести. Он заводил дружбу со служащими замка, не обращая никакого внимания на сословности. Ему не нравится чрезмерная опека матери. Он обладал весьма настойчивым характером, и это пошло ему только на пользу.
Грей целеустремленный и умеющий мыслить парень. В его их глазах отражался блеск. В нем была какая-то загадка. Он весьма своеобразен. Грей обладал «летящей» душой. Ему хотелось чуда и подвигов. Гулял по морю он ради удовольствия, а не ради наживы. Характер у него был спокойный. Грей скрывал свои переживание за маской хладнокровия. Он восстает против жестокости. Еще ребенком, увидев портрет Христа, он закрашивает раны на теле старца. Действует герой всегда по плану, четко и обдуманно. Грей является обладателем неисчерпаемой энергией и большой фантазии.
Главный герой полюбил море, будущее совсем ребенком. Материки, корабли, океан-это его жизнь. Мечта стать капитаном овладела им с одиннадцати лет. В пятнадцать лет, сбежав из дома, он поступает юнгой на корабль. Довольно быстро Грей освоил свое дело. Он купил корабль и набрал команду. Моряки уважали его и понимали буквально с полуслова.
На вечерней рыбалке Грей заметил девушку. Звали ее Ассоль. Молодой человек, выяснив, что девушка мечтает о рыцаре на алых парусах, решил исполнить мечту. Влюбившись в Ассоль, Грей хотел жениться на ней. Теперь он спешил на берег. Молодой человек накупил алого шелка, заказал музыкантов, предупредил матросов. Все вышло так, как и мечтала Ассоль. Такой поступок говорит о нем, как о романтике. Он стал счастлив сам и осчастливил Ассоль.
В центре разных произведений мы видим "лишних людей":Чацкого,Онегина,Печорина,Обломова,Рудина.
У каждого писателя были свои излюбленные метода и приемы - у Толстого - "диалектика души", у Тургенева - внутренний и внешний , {censored} герой изображался через идею
В русскую литературу входит психологизм как характеристики героя, первым, по праву, можно назвать Лермонтова ("Герой нашего времени"), хотя и у Пушкина в "Повестях Белкина" уже встречаются признаки психологизма. Эти традиции разовьют и продолжат Гоголь и Достоевский, душа героя станет главным объктом исследования. Всё в творчестве этих писателей подчинено указанным целям: психологизированный портрет, пейзаж. Толстой покажет в своих книгах "диалектику души" героев. Кроме того, очень громко начинают звучать голоса революционеров-демократов.
Чехов открывает самые не любимые качества людей такие как лицемерие и льстивость. И при всём этом он остаётся краток в прозе. Он скарее не рассказывает истории целеком, а приоткрывает дверь в реальность. Его герои часто отрицательные, чем положительные, не за злость, а за то как они пытаются выжить в этом мире.
Всемирная слава Чехова связана с образами русских интеллигентов - погруженных в себя.Непри ных к жизни людей, которых угнетает бездушный некультурный мир наживы.
Особенность изображения внутреннего мира героев русской литературы 19 века в том, что для интеллигенции того времени, коими чаще всего были герои, свойственно самокопание, колебания, неуверенность и бес тщеславие и интеллигентская спесь. Всё то же, что в значительной мере свойственно современной интеллигенции.