Иван - подкидыш, "раннею весной, в дождливую ночь, его нашли у ворот дома на лавке". Цыганок работает в красильне деда в бытовых делах и др. Прозвали его Цыганком за смуглую кожу, чёрные волосы и, конечно, за то, что был он нечист на руку: "Бабушка объяснила мне, что Цыганок не столько покупает на базаре, сколько ворует. - Даст дед ему пятишницу, он на три рубля купит, а на десять украдёт. Любит воровать, баловник! Раз попробовал - ладно вышло, он и взял воровство в обычай". Внешность у Цыганка была привлекательная: "Квадратный, широкогрудый, с огромной кудрявой головой, он явился под вечер, празднично одетый в золотистую, шёлковую рубаху штаны и скрипучие сапоги гармоникой. Блестели его волосы, сверкали раскосые весёлые глаза под густыми бровями и белые зубы под чёрной полоской молодых усов, горела рубаха, мягко отражая красный огонь неугасимой лампады". Речь Цыганка - весёлая, живая, лукавая. Цыганок оказал большое влияние на развитие характера Алёши Пешкова. Он был одним из его близких друзей. Цыганок учил Алёшу правильно вести себя во время порки ему в случае со скатертью и так далее. Все жители дома относились к Цыганку особенно" "Дедушка кричал на него не так часто и сердито, как на сыновей Дядья тоже обращались с Цыганком ласково, дружески и никогда не шутили с ним, как с мастером Григорием, которому почти каждый вечер устраивали что-нибудь обидное и злое". Автор уважает Цыганка за его "золотые руки", за его честность по отношению к хозяевам (бабушке и деду). Умер Цыганок в субботу, в начале зимы. Цыганоку дяде Якову нести крест, на могилу его жены. Цыганок поскользнулся, его придавило крестом. Похоронили его незаметно, непамятно.
В одному з спеціалізованих фотомагазинів накопичилося дуже багато покупців. Обслуговував їх всього лише один продавець. В момент, коли продавець відвернувся, хтось із покупців непомітно взяв з відкритою вітрини дорогий фотоапарат. Розкрадання було виявлено лише до вечора. Нитки пошуків потягнулися в усі кінці міста. Нарешті інспектору Варнике вдалося виявити людини, який, як він вважав, і був викрадачем. Допит відбувався в кабінеті інспектора. Обвинувачений категорично заперечував свою провину і тут же представив незаперечне алібі. - Крадіжка, як ви кажете, сталася опівдні. Як раз в цей час до мене з міста Н. приїхала моя наречена. Ви можете це легко перевірити, зателефонувавши н нею на підприємство. Я гуляв з нею в парку і зробив кілька знімків. Ось один з них. Зовсім випадково я зняв її близько години. Як ви знаєте, місце події і парк відстоять один від одного на досить великій відстані. Таким чином, дивлячись на цю фотографію, ви легко можете переконатися, що я не міг вчинити цю крадіжку. - І тим не менш я змушений затримати вас за підозрою в крадіжці фотоапарата! Що призвело інспектора Варнике до такого висновку?
До мене приходить моя одноклассниця Настя та каже до мене : - Едік чогось в мене пропала собака я не можу її віднайти ! -Так тобі так же привіт давай ходімо до тебе -Ходім. Я приході до неї додому та кажк : -Ходім до будки собаки . Вона мене провела до тієї будки . Я говорю: -Давай шукати якісь сліди . Ми знайшли подряпани кігтами . Я сказав давай обійдемо будку а поза будкою сліди в кущі . Ми попрямували туди . Вони нас привели до ліси там сліди обірвались . Мипочали заглядувати скрізь в кущі та незнайшли нияких слідів . Тут десь за метрів 10 15 ми почули скавчання Ми побігли туди . Ми я прибігли то побачили підстрелину її собаку . Вана Почала плакати , я її успокоював . Ми подзвонили до її батьків. Вони приїхали швидко з медицинською аптечкою та зав’язали її рану . Та собака та через місяць померла . Я дізнався що то за калібр був тв злочинця виявили він ще одну собаку пістрелив та ми його догнали . Його посадили за грати на 10 років це був 1 метр 80 сантиметрів 30 років Звали Олександр Піліпченко . Собаку поховали біля кладбища .
