Мрія – це те, що завжди важко виконати. Але саме це почуття підтримує в нас життя, прагнення до неї, прагнення до якоїсь мети, і це дуже важливо. Адже коли у людини немає ніякої особливої мети, йому важко живеться. Ні до чого прагнути, немає ніяких амбітних планів на майбутнє, хоча б на найближче.
Але я не хочу так жити. У мене є мрія, яка, як я впевнений, все ж таки збудеться коли-небудь. Моя мрія полягає в тому, що я хочу поїхати за кордон подорожувати. Не надто важливо, в яку саме країну, але все ж з усіх європейських країн виділяють я – Англію, не Америку, а саме стару добру Англію. Також, Франція і Швейцарія – країни, які я коли-небудь відвідаю. Моя мрія може дуже вже нереальний, але саме тому вона і є поки що мрією.
Багато б людей запитали, чому саме така віддалена мрія, мета. І на це є відповідь. На то і є мрія, щоб вона збувалася не дуже швидко і відразу, інакше було б нудно, і довелося б вигадувати нову мрію. Але, якщо серйозно, то мені хочеться розвиватися. Я хочу стати самодостатньою особистістю, знати все, що тільки можна і піде мені на користь. Хіба погано бути розумною і освіченою людиною, індивідуальною особистістю? Я вважаю, що важливо мати хоч щось своє, не від кумирів і генів батьків, а саме своє – особисте.
Моя мрія недарма така. Подорожі – це практика в реальності. Можу багато читати, дивитися і чути про всі країни – але все це лише теорія. А побачити все на практиці – ось моя мрія.
Країни, які я найбільше хотів би побачити недарма обрані мною саме такими – Франція, Англія і Швейцарія. Для мене ці країни асоціюються з чимось добрим, старим і давно, на жаль, минулим, що було б для мене дуже приємно зараз. Англія – це місце проживання багатьох моїх улюблених персонажів з книг дев'ятнадцятого століття, в загальній складності – детективів, але й інших жанрів теж. Знамениті романи-детективи Агати Крісті – мої улюблені книги, і її персонажі теж, а тому ця країна для мене, як щось знайоме. А ще знаменитий Шерлок Холмс – великий детектив-сищик. Відвідати його будинок-музей на Бейкер-стріт – от ще чого я дуже хочу. Багато різних національностей я хотіла б побачити в цій країні. Годинник Біг-бен – дуже б хотіла почути мелодію цих годин в певний час. Париж у Франції – це місто мод, самий головний з усіх країн по модним тенденціям. Тому мені було б цікаво поїхати в цю країну, щоб відвідати знамениті міста, и не тільки знамениті.
Вірю, і дуже хочу цього, що моя мрія збудеться. Головне, як кажуть мудрі люди, - віра і надія.
В многообразном литературном наследии Д. Хармса проза занимает существенное место. Подобно поэзии и драматургии писателя, она отличается лаконичностью и фрагментарностью формы, сквозными образами и мотивами, свидетельствует об органичности творческого развития поэта и выявлению как «направленности» этого развития, так и специфических свойств его художественной системы. В конце 1990-х -начале 2000-х годов появляется целый ряд работ о Хармсе - это монографии Ж.-Ф. Жаккара 1, М. Ямпольского 2, Д.В. Токарева 3, статьи А. Александрова, В. Воронина, А. Герасимовой, В. Глоцера, В. Сажина4 и др. Однако, несмотря на интерес к творчеству писателя, исследование жанровой природы и художественной специфики его прозаических произведений по-прежнему актуально.
Суть работы литератора, по словам Хармса, заключается в «регистрации мира». В трактате «Сабля» он пишет: «Работа начинается с отыскания своего качества», которое может быть названо оружием, и таким оружием является сабля. «Сабли были у: Гете, Блейка, Ломоносова, Гоголя, Пруткова и Хлебникова. Получив саблю, можно приступать к делу и регистрировать мир»5. Сабля - это оружие, которое победить «нашествие смыслов». Творческий процесс, непосредственно связанный с реальностью, описывается автором следующим образом: «...И все существующее вне нас и разграниченное снами и всем остальным, отличным от нас и его (того, о чем мы в данный момент говорим мы называем предметом». Его Хармс выделяет в «самостоятельный мир». «Самостоятельно существующие предметы уже не связаны законами логических рядов и скачут в куда хотят, как и мы. Следуя за предметами, скачут и слова существительного вида. Существительные слова рождают глаголы и даруют глаголам
Объяснение:
