Олександр Олесь цікаві факти Олександр Олесь, справжнє ім’я якого Олександр Кандиба народився 5 грудня 1878 року на Сумщині в селянсько-чумацькій сім’ї. З малечку він був дуже здібним і людяним хлопчиком. В 4 роки вже навчився читати, відбулося його перше знайомство з творами Т. Шевченка. Коли йому було 11 років його батько втопився в ставку і він залишися з мамою і двома сестрами. В 1893 році він вступає до хліборобської школи, але жаги до знань не мав. Вчився аби закінчити. Саме в цій школі відбувся його творчий дебют – у рукописних журналах з’являються його перші вірші «Комета» та «Первоцвіт». Після школи стає слухачем вільних та безкоштовних курсів Харківського ветеринарного інституту і паралельно працює на скотобійні «Дарниця». Високу оцінку за свої твори він отримав від першої у царській Росії жінки-професора Олександри Єфименко, що спонукало його творити далі. Визначною подією у його житті стала поїздка до Полтави на відкриття пам’ятника Котляревському у 1903 році. Саме там він знайомиться та заводить хороші товариські відносини з Л. Українкою, Б. Грінченком, М. Коцюбинським. Знайомство з велетнями українського слова спонукало його перейти на написання творів тільки українською. В тому ж році він знайомиться зі своєю дружиною Вірою Свадковською, яка подарувала йому сина Олега Ольжича та вперше підписує твори Олесь. В 1905 році в альманасі «Багаття» вперше публікуються його твори. Заводить міцну дружбу з О.Кобилянською та В. Гнатюком, знайомиться з І. Франком та П. Тичиною. Останній вважав Олеся своїм вчителем і наставником і навіть свою першу збірку посвятив Олександру Олесю. Після Жовтневої революції 1917 року змушений емігрувати, залишивши дружину і сина в Україні. Там він пише свої найкращі твори «Минуле України в піснях» та «Земля обітована». Віра Свадковська, залишився в Україні, ледве зводить кінці з кінцями, викладаючи в університеті. Син Олег в свої 22 роки стає наймолодшим доктором археології, але не зміг розділити радість з батьком, який проживав у Чехії. Коли розпочалась Друга світова війна, син Олександра Олеся стає учасником руху Опору. В 1944 році нацисти його схоплюють і закатовують у концтаборі Заксенгаузен. Перебуваючи в еміграції до кінця свого життя, поет вивчає чеську, французьку та німецьку мови. Листуючись з дружиною, він переконує її вивчати українську мову, висилає з-за кордону словники та збірники, написані українською. Між ними збереглися теплі відносини, хоча називали один одного вони лише на «Ви». Помер Олесь в Празі в 1944 році.
Ребята пускали по реке кораблики. Брат вырезал их ножиком из толстых кусков сосновой коры. Сестренка прилаживала паруса из тряпочек. На самый большой кораблик понадобилась длинная мачта. - Надо из прямого сучка, - сказал брат, взял ножик и пошел в кусты. Вдруг он закричал оттуда: - Мыши, мыши! Сестренка бросилась к нему. - Рубнул сучок, - рассказывал брат, - а они как порскнут! Целая куча! Одна вон сюда под корень. Погоди, я ее сейчас... Он перерубил ножиком корень и вытащил крошечного мышонка. - Да какой же он малюсенький! - удивилась сестренка. - И желторотый! Разве такие бывают? - Это дикий мышонок, - объяснил брат, - полевой. У каждой породы свое имя, только я не знаю, как этого зовут. Тут мышонок открыл розовый ротик и пискнул. - Пик! Он говорит, его зовут Пик! - засмеялась сестренка. - Смотри, как он дрожит! Ай! Да у него ушко в крови. Это ты его ножиком ранил, когда доставал. Ему больно. - Все равно убью его, - сердито сказал брат. - Я их всех убиваю: зачем они у нас хлеб воруют? - Пусти его, - взмолилась сестренка, - он же маленький! Но мальчик не хотел слушать. - В речку заброшу, - сказал он и пошел к берегу. Девочка вдруг догадалась, как мышонка. - Стой! - закричала она брату. - Знаешь что? Посадим его в наш самый большой кораблик, и пускай он будет за пассажира! На это брат согласился: все равно мышонок потонет в реке. А с живым пассажиром кораблик пустить интересно. Наладили парус, посадили мышонка в долбленое суденышко и пустили по течению. Ветер подхватил кораблик и погнал его от берега. Мышонок крепко вцепился в сухую кору и не шевелился. Ребята махали ему руками с берега. В это время их кликнули домой. Они еще видели, как легкий кораблик на всех парусах исчез за поворотом реки. - Бедный маленький Пик! - говорила девочка, когда они возвращались домой. - Кораблик, наверно, опрокинет ветром, и Пик утонет. Мальчик молчал. Он думал, как бы ему извести всех мышей у них в чулане. все!
1) - Любовная связь, любовные отношения
2) - Неожиданная или неблагополучная концовка