Коли в житті людини відбуваються якісь неймовірні події, першим ділом вона хоче поділитися своїми враженнями зі своїми близькими. Близькими цими можуть бути знайомі, друзі, але в першу чергу мова йде про сім’ю. Враховуючи те, що сталося з Гулівером, особливо в Ліліпутії, думається, що його лист родині був б дуже захоплюючим і цікавим для його родини.
У фантастичній історії Гулівера в Ліліпутії розповідається про те, як він потрапив на територію країни, де всі люди були в дванадцять разів менше його самого. Саме по собі це вже просто дивно. Думається, що новоявлений велетень Ліліпутії у своєму листі до своєї сім’ї дуже ретельно описав би ситуацію, яка з ним сталася, зокрема, свою першу зустріч з ліліпутами, початок їх взаємин. Напевно Гулівер описав би також і те, як ліліпути дружно його прийняли, намагалися влаштувати його життя найбільш комфортним для нього та й для себе чином. Але навряд чи б цей лист мав лише хороші враження від головного героя книги, адже поступово його життя в Ліліпутії стала ставати все гірше і гірше. По-перше, ліліпути були не самими добрими людьми, їх суспільство було неймовірно далеким від ідеалу, характери ліліпутів описувалися Джонатаном Свіфтом не з кращого боку. Незважаючи на відносно добрий прийом у себе Гулівера, вони з часом почали ставитися до нього трохи інакше. Спершу це проявилося в їх зайвій зухвалості, коли вони вирішили залучити його до війни з іншою країною-сусідом, яка також була населена ліліпутами. Саме по собі залучення Гуливера на свою сторону було нечесним по відношенню до їх ворогів, адже це давало Ліліпутії велику військову перевагу. Це був перший випадок тої нечесності і лицемірства жителів Ліліпутії. Але навіть після того, як Гулівер погодився їм до зробив це, вони не зупинилися і продовжили нахабніти по відношенню до нього. Щоб повністю поневолити його і змусити бути придатним і корисним лише для них, вони вирішили видалити Гуліверу очі. При цьому видалення очей подавалося ними як благодійна дія, адже вони могли навіть убити Гулівера при бажанні. Я не впевнений, що якщо б це сталося, головний герой книги був би в змозі написати хоч якийсь лист.
Думаю, що, якби у Гулівера була така можливість, він би поділився зі своєю сім’єю інформацією про всі свої пригоди. Реакція членів його сім’ї, а також емоції цих людей могли б бути різними, починаючи від величезного подиву через те, що сталося з Гулівером, і закінчуючи жахом від того, як самотньо йому було серед людей, які так сильно від нього відрізняються, і від того, з якими серйозними проблемами він зіткнувся.
Главный герой повести Владимира Галактионовича Короленко "В дурном обществе" - мальчик Вася, сын судьи. Он живет в небольшом городке Княжье-Вено. Его мать умерла, когда Васе было шесть лет. Отец после смерти любимой жены горевал так сильно, что практически перестал заниматься сыном. Он просто не знал, как и о чем разговаривать с ребенком. Вася тоже избегал отца: его пугало суровое выражение его лица. Вася целыми днями бродил по городку. как-то раз он забрался в старую часлвню, где и познакомился с двумя детьми: Валеком и его маленькой сестричкой Марусей - детьми нищего Тыбурция Драба.
На момент, описанный в повести, Васе и Валеку около девяти лет. Маруся - ровесница васиной сестрички Сони, но гораздо более хрупкая и слабенькая. Маруся тяжело больна. О болезни сестры новый друг Валек говорит, что серый камень высасывает из девочки жизнь.
Дружба с Валеком и Марусей очень повлияла на Васю. Он многое узнал и пережил. Мальчик как мог пытался новым друзьям. Он угощал их яблоками из своего сада, приносил лакомства для малышки. Когда ей стало хуже, Вася принес ей куклу своей сестры. Роскошная игрушка немного приободрила девочку, но ненадолго. Маруся умерла, но их дружба навсегда осталась в памяти Васи.