В тесной убогой матерской работают огранщики драгоценных камней, в том числе вертел (вертит камень Хозяин хитрый: обсчитывает клиентов, подсовывает «левые» камни, не улучшает условия работы, хоть и обещает сделать это «как только поправлюсь с делами». Однажды в мастерскую на экскурсию зашла барыня с сыном, которому настолько понравилась работа что загорелся идеей стать вертелом. Барыня же, познакомившись с его и попросила хозяина отправить сироту к ней с камнями. Когда вертел принес камни, она купила все, не торгуясь, накормила и одела мальчика, а еще решила учить его по воскресеньям. Когда тяжело заболел, барыня решила устроить его в людской, но тот отказался покидать родную мастерскую, однако женщина присылала горничную с едой. Не смотря на такую заботу, вертел умер. На похоронах барыня плакала «обо всех бедных детях, которым не могла и не умела
Нечитайло Василий Кириллович (1915, область Войска Донского – 1980, Москва) советский живописец, народный художник РСФСР (1965), член-корреспондент АХ СССР (1973). Учился в Московском художественном институте (1936-42) у С. В. Герасимова. Жанрист и портретист. Произведения: "В партизанский отряд" (1945, Симферопольский художественный музей) ; серии - "Колхозная молодёжь" (в том числе "Кубанская колхозница", 1957, Третьяковская галерея) , "Рязанские животноводы" (в том числе "Доярка Т. Родкина", 1959-60, Русский музей, Ленинград) , "Передовики сельского хозяйства Кубани" (в том числе "Комбайнер Н. Бугай", 1961, Русский музей) ; "На Красной площади" (1961-64, Центральный музей В. И. Ленина, Москва) и "За Советскую власть! " (1966-70, Ульяновский областной художественный музей) - Государственная премия РСФСР им. И. Е. Репина (1971).
Всесоюзную известность художнику принесли картины «Первая борозда» , «В колхозный клуб» , «Колхозная молодёжь» , «Любочка-почтальон» , «Хлеб Родине» , «За Советскую власть» .
роміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски,прикрашені свіжими трояндами. Хвора почала навіть працювати. Вона в’язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки. Ненсі- завжди привітна, турботлива, чуйна, люб’язна, але не любила свого імені. Завдяки Поліанні вона полюбила своє ім’я. Священик Пол Форд- був засмученим, в розпачі, писав проповіді, розпочинаючи словами « Горе вам…». Усвідомив свою місію, роль в житті мешканців міста і починав проповіді так: « Радійте, люди, …» В результаті досліджень діти приходять до висновку, що Поліанна стала для жителів міста путівником, рятівником, ангелом, який розбудив у них позитивне, навчив бачити хороше абсолютно в усьому, навіть і в поганому. Вона навчила їх радіти життю! Характеристика головного героя. Пропоную дослідити, завдяки яким рисам характеру Поліанні вдалося змінити життя людей. ( Двоє учнів працюють біля дошки: вибирають риси і фіксують їх на магнітній дошці у вигляді промінців сонця від портрету Поліанни. Ці промінці з ’єднують головного героя з зображеннями інших героїв твору,яких малювали учні з кожної групи. Решта учнів підкреслюють риси в завданні № 3 індивідуальної картки). У кого є доповнення? Заперечення?( Діти доповнюють вибраний перелік рис, або забирають зайві) Узагальніть, завдяки чому Поліанна змінювала світ навколо себе?(Завдяки позитиву і оптимізму, позитивному ставленню до всіх людей, умінню грати в « Радість», тобто бачити тільки хороше). Гра в « Радість». Робота в групах. Багато хто з вас говорив, що хоче навчитись грати в цю гру теж. Давайте спробуємо. Пропоную попрацювати в групах: придумати нерадісну ситуацію, озвучити її, а решта груп знайдуть, чому тут можна порадіти. V. Рефлексія. - Пропоную не менш цікаві завдання за вибором: написати або «Сенкан», або девіз життя Поліанни, або есе про прочитаний твір( в парі, в групі або індивідуально). Сенкан Поліанна Мудра і весела. Живе, радіє та допомагає Усім у радість грати. Оптиміст! Девіз: « Жити- життю радіти!», « Радієш ти, радію я – радіє вся наша Земля!», « Придивись, навколо так багато РАДОСТІ! Живи і радій!». Есе : ця книга- гімн оптимістів. Е. Портер написала її для песимістів, щоб ті подивились на світ іншими очима, наповненими радості, почали радіти і творити прекрасне з радістю.( Думка дитини) - У кого справдився прогноз уроку? Хто навчився грати в « Радість»? VІ. Підсумок уроку. Вже 10 років ця книга надихає мене і допомагає жити, боротися з труднощами, перемагати відчай. Я завжди з четвертокласниками перечитую її ще раз і проводжу урок позакласного читання, малюємо ілюстрації, пишемо відгуки, вірші. Ви ділились сьогодні зі мною своїми враженнями,творчістю,а я хочу поділитись з вами своїм віршем: Поліанно, Поліанно, Хто ти, дівчинко моя? Совість, ангел чи ння Наших душ від забуття. Ти, як промінь сонця, світиш, Як послання із небес. Ти, як ангел мій, дитино, Світлу радість нам несеш. Дай же , Боже,нам щоднини Вчитись жити так, як ти
