У великому світі Маленький принц зустрівся з найрізноманітнішими формами нісенітниці: з нісенітницею властолюбства й честолюбства, нісенітницею власності й бездушної науки. Він шукав людей, але виявилося, що й з людьми погано, і без людей недобре. Всі вчинки й справи людей з погляду простої людяності виглядають дивними й незбагненними. Люди не зауважують безглуздості й перекрученості свого життя, тому що дивляться тільки очами. Хлопчик же бачить серцем. Тому йому відкриваються й недоліки, недосконалість цього миру, і справжня краса й правда. Важливу й чудесну істину відкрив Маленькому принцові Лисиць. Між живими істотами можливо не тільки байдужість і відчуженість, які зустрічає герой у світі людей. Між ними можливі також прихильність, любов, або, як виражається Лис, прирученность ».И саме це відношення солідарності, прихильності відкриває дорогу до істини, до пізнання глибокої суті. Тому що тільки люблячи, співпереживаючи, співчуваючи, можна пізнавати мир. «Прощай, – сказав Лис. – От мій секрет, він дуже простий: зірко одне лише серце. Самого головного очами не побачиш». Таке відношення, такий погляд свідчить про шляхетність і істинність морального почуття автора. Серце дає можливість відрізнити фальшиве й штучне в людині від справжнього й природногоАле, на жаль, серце ніколи не відповістить на запитання: чому зла нісенітниця панує над людиною й у чому джерело її могутності? Але ж ми бачимо, що на всіх планетах, які відвідав Маленький принц, у тому числі й на Землі, саме безглузде переважає над силою, а вес осмислене й прекрасне здається слабким. І от той^-те-отут-те рятуйте! «ока», тобто досвід і розум, які пояснюють, який зміст укладений у тих відносинах, які серцю представляються дивного й позбавленими всякого змістуКазка закінчується сумно. Маленький принц тужить за загубленою гармонією й любов’ю – але шляхи назад, у дитинство, більше немає. Однак немає й шляхи вперед, тому що, маючи тільки одне моральне озброєння, важко перемогти й усунути нелюдськість і зло. Таким чином, омана й істина перебувають у дуже тісному взаимоотношении. І щоб у них розібратися, потрібно прикласти чимало зусиль. У своєму добутку А. де Сент-Екзюпері спробував представити всі відносини у світі людей такими, які вони є насправді. Він говорить про речі, що створюють і підтримують життя, а тому мають безпосереднє відношення до життя людини. Він також говорить про речі, створених людиною, а тому несучих на собі відбиток його духу, пофарбованих його емоціями й почуттямиЗображуючи у своїй казці все те, чого не побачити очами, автор затверджує думку про те, що в житті кожної людини, і дорослого й дитини, неодмінно повинна бути присутнім любов до навколишніх його речей, доброзичливе відношення до всьому навколо. Тільки при такій умові життя буде, як у дитинстві, грати всіма фарбами й дарувати краще з того, що вона взагалі може подарувати
Явным символом в творчестве поэта является тоска. Она имеет очень много трактовок в самой лирике и в критической литературе о поэте. К примеру, строчки из стихотворения“Стальная цикада”: Я знал, что она вернется
И будет со мной – Тоска. Звякнет и запахнется С дверью часовщика… Сама же “тоска”, описывается, как живое существо. Все вышесказанное доказывает, что лирика И. Ф. Анненского во многом соотносится с символизмом, но поэт своеобразно преломляет в своем творчестве это течение. Звякнет и запахнется, И будешь ты так далека… Молча сейчас вернется И будет со мной — Тоска. Образ больного, слабеющего сердца, продолжающего свою мучительную, безостановочную работу изо дня в день, готового бороться за жизнь до последнего. Сердца стального трепет Со стрекотаньем крыл Сцепит и вновь расцепит Тот, кто ей дверь открыл… Бег часов, ускользание мгновений в страшное ничто, маятник-сердце, "шелест крови, голос муки", тоска "стальной цикады": Я знал, что она вернется И будет со мной - Тоска. Звякнет и запахнется С дверью часовщика.. . Тоска все о том же: о том, что "тяжек жизни свет по рытвинам путей"; что любовь поэта "безлюбая - дрожит, как лошадь в мыле", а вся нежность ее только "колдуньина маска"; что "черной весной" мутная изморозь льется на тление, а осень спрашивает: "А ты? когда же ты? - на медном языке истомы похоронной"; о том, что мир нездешний, "тот мир - лишь миг с его миражным раем", а здесь в миражной яви "лишь мертвый брезжит свет", и остается одно: "до конца все видеть цепенея" и ждать, когда "распахнется дверь"...
Стихотворение состоит из 6 строф. Размер-трехударный дольник. Стопа: разносложная с ударением на разных слогах.
1.пушкин ввел своего героя,для того чтобы читатели увидели,новую среду,новые персонажи,новый взгляд на героя,новые поступки,новые грани характера 6.Письмо Татьяны ярко характеризует героиню как типичную девушку своего времени и класса, которая воспитывалась на сентиментальных французских романах. Именно в них она почерпнула идеал возлюбленного, который перенесла на Евгения Онегина 2.Что же сближает этих героев? Наверное, то, что выделяет их из обычной помещичьей среды: ум, образованность, широта интересов, благородство. Именно эти черты, присущие героям, пробудили их взаимный интерес, положили начало их дружбе. 3.Ему важно отделить Татьяну от шаблонных «совершенства образцов» , от тех, кто с детства «Приготовляется, шутя, К приличию — закону света» ; ему важно отделить Татьяну, как новую женщину, не только от Скотининых и Пустяковых, ее окружающих, но и от «милой старушки» Лариной, от «всегда послушной Ольги» . В Татьяне для Пушкина открываются возможности не «идеализации дворянского быта» , а преодоления этого быта и его идейных норм. 4.Без Ольги нет подхода к раскрытию характера Татьяны. Несмотря на то, что сестры очень любят друг друга, обе выросли в деревне, получили одинаковое образование, они очень разные. Ольга - типичная героиня сентиментального романа, однако Пушкин отмечает, что её образ уже «наскучил» читателю и самому поэту. Образ Татьяны рассказывает об явлении новом и редком в русской литературе: «Я так люблю Татьяну милую мою» . Пушкин уделяет особое внимание имени героини, подчеркивая, что это имя раньше не употреблялось другими авторами: И что ж? Оно приятно, звучно; Но с ним, я знаю, неразлучно Воспоминанье старины.. . 5.Потому, что она живя "в глуши забытого селенья" давно не встречала новых людей, которые могли бы произвести на нее впечатление. Тем более, что Онегин, с его светскими манерами был очень заметен среди провнинциалов. Татьяна впервые увидела человека незнакомого ей круга и эту несхожесть сочла его личным достоинством. На Ванёк братишка
