Відповідь:
Напевно, ніхто не може уявити, наскільки неосяжним є всесвіт книжок. Людина здатна лише знаходити серед тисяч томів ті, які їй дійсно до вподоби. Дехто покладається на поради знайомих, інші, переглянувши кінофільм, бажають неодмінно прочитати оригінал історії. Але я познайомилась зі своїм улюбленим (на сьогоднішній день) твором на уроці зарубіжної літератури у сьомому класі. Це новела відомого американського письменника О’Генрі «Останній листок».
Чому саме цей твір справив на мене таке враження? Мені здається, насамперед тому, що в такому невеликому тексті автор зміг поєднати багато різних емоцій і переживань.
Це оповідання змушує замислитися над речами, набагато важливішими за просте буденне життя з його повсякденними турботами. Ми кожного дня витрачаємо певний час на боротьбу з тими чи іншими проблемами, тому не завжди є можливість замислитися над сенсом життя, над тими речами, які повинен усвідомити кожен, – дружба, любов, доброта, людяність, гуманність.
Дружба… Дві дівчини займаються живописом, прагнуть досягти успіху в нелегкому ремеслі. Так сталося, що до чекати нема від кого. Але, на щастя ,вони стали одна для одної справжніми подругами. Хоча, на жаль, у житті іноді стається так, що людина, яку ти вважаєш другом, дізнавшись про твої проблеми, намагається відійти від до . Це дуже прикро, але в наш час це не рідкість.
Читаючи оповідання, я дуже хвилювалася за Джонсі. Тяжка хвороба, прогноз лікаря, безнадійність, безпорадність… Але в неї була справжня подруга – Сьюзі, яка підтримує хвору, переймається її смутком і намагається вселити у подругу жагу до життя.
Пояснення:
привіт павлусе!
я прочитала у творі як ти живеш.це для мене якось дивно.нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними, іншим.а ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.не можна надіятись на що бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися
цілі.добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.потрібно щось робити,а не ледарювати! тобі пощастило в житі адже на все воля божа.якщо бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися! зміни своє життя в кращу сторону!
Пастушок подошел к ближайшему мужчины, копался с кельмой среди груды камней, и спросил, что это за город, кто его жители и нельзя ли было что-то поесть, потому что он очень голоден, как киль ька дней пролежал без еды Однако на вопрос пастушка никто даже не посмотрел в его сторону, хотя козопас обошел почти весь город конце уже совсем отчаявшись, что кто-то даст ему туи 'хотя окра йчик хлеба, пастушок набрел на хилого старика, что возился низкой, полуразрушенной башни, и повторил свой вопросня.
- Здесь живут самые яяны, - ответил наконец старик - Каждый яянин знает только свое «я» и вопросов другого человека просто не слышит Я услышал только потому, что меня одолели немощи, и внутренние опоры, которые еще держали меня, как они держат всех яян этого города, преждевременно гнилые и рухнули, как и моя башня, направить которую мне хватает сиил.
Оказалось, что яяны живут только собственным «я» Мальчик захотел выйти из города, но узнал, что, хотя город имеет ворот, яяны не могут выйти, потому что не могут сказать слова «ты», которое их открывает.
- Я попробую, - сказал пастушок - Пойдем вместе, я тебе очень благодарен за советом, у меня умерли родители, и я хотел бы позаботиться о тебе.
- Я стар, и ноги уже не держат меня.
- Я возьму тебя на плече, и мы вместе отправимся дальше.
- Я не при к другому миру, и время, отпущенное мне высшими силами, заканчивается.
- Я хочу, чтобы ты хотя бы перед смертью дохнул свежим воздухом, - сказал пастушок, осторожно усаживая себе старого на плечи и направляясь к ближайшей ворот Перед воротами он низко поклонился и сказал: - В Глубокоуважаемая ворот, была бы ты такая ласковая и выпустила нас на волю, ибо только ты можешь нас выпуститьи.
И ворота впервые за все свое существование настежь распахнулись, ведь никто к ней не говорил, хотя этого она ждала тех пор, как ее вставили в стены этого города, и пастушек увидел себя среди знакомых с скал.