Тема — Прощання, розлука. Головна думка — У кожного своя історія розлуки. Ліричний герой дуже сумний, тому що розлучається з коханою. «Коли розлучаються двоє» художні засоби Іронія (перша строфа, складається із штампів), метафора («сум, зітхання прийшли самі»). «Коли розлучаються двоє» Гейне Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, I плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають, смутні. З тобою ми вдвох не зітхали. Ніколи не плакали ми; Той сум, оті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі. (Переклад М. Славинського) Центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. Відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. Поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю. Вірш «Коли розлучаються двоє…» немовби вихоплює зі щемливої сповіді ліричного героя циклу той момент у його стосунках із коханою, коли в них настає найважча пора — болісного, але неминучого розлучення, яке, мов гострий ніж, ділить навпіл світосприйняття ліричного героя: на минуле, коли бодай зрідка він міг бачитися зі своєю коханою, і теперішнє, коли її образ з’являтиметься йому лише в овіяних смутком спогадах. Вірш побудовано у формі контрастного зіставлення. Перші чотири рядки вірша змальовують ситуацію розлучення так, як це, на думку поета, найчастіше буває в житті: Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, І плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають, смутні. (Переклад М. Стависького) Наступні чотири рядки відтворюють цю саму подію, але в ситуації прощання зі своєю коханою ліричного героя Гейне
Повесть А.С.Пушкина Капитанская дочка является произведением ,в котором много самых разнообразных героев. Каждый из них имеет свой характер,нрав и темперамент.Среди таких персонажей особое внимание привлекает к себе главная героиня повести,которую зовут Маша Миронова. Героиня дочь капитана Миронова. Маша Миронова живет в Белогородской крепости. Ее отец является комендантом этой крепости.Пушкин наделил героиню непримечательным,на первый взгляд образом ,ей еще не испольнилось 18ти лет,волосы у нее светло русые,зачесанные назад,она круглолица и румяна.Мать Маши называет ее трусихой,а желчный Швабрин охарактеризовал ее как совершенную дочурку..В этом эпизоде Пушкин показал,что порядочным и честным может быть не только человек из высшего сословия,но и обычный простолюдин обладает чувством собственного достоинства и долга перед другим человеком.Еще раз такое сопоставление мы видим в эпизоде ,когда Пугачев Гриневу с освобождением Маши и отпускает их.Тему чести и достоинства Пушкин подает нам и с позиции Маши. Простая девушка из благородной семьи проживает свои дни в деревне. она уже и не надеется выйти замуж, но судьба благосклонна к ней и дарит любовь к Гриневу,который тоже испытывает такое чувство
