Метафоры:
Когда на меня навалилась беда; в сердце растает тревога; тихонько шуршала дорога; иного не надо мне рая.
Олицетворения:
Сказала вода; сказала мне высь; гора мне шептала; поманили луга.
Эпитеты:
отчему краю; голубые снега; родимого края.
Ассонансы:
Когда на меня навалилась беда (повторение звука А).
Обернись к небесам и в сердце растает тревога (повторение звука Е).
Аллитерации:
Повторение звуков Н и Д в первой строфе.
Повторение шипящих во второй строфе.
Повторение звука Л в третьей строфе.
Повторение звуков Т и Д в четвертой строфе.
Головні герої чоловік з дружиною і семирічний хлопчик Джим.
Розповідь вчить тому, що ми не цінуємо те, що маємо, а починаємо це розуміти тільки, тоді, коли вже втратили. Чоловік і жінка ненавиділи шум, гам і суєту свого міста, страждали від того, що щоранку потрібно бігти на роботу і т.д. Вони мріяли про тишу і спокій, про те, щоб жити одним, і щоб на цілому світі нікого не було. Це трапилося. Вони одні. І нікого в цілому світі. І що? Яка тепер їх мрія?
Ось вона! "Добре, правда, якби ми ввечері лягли спати, а вночі все якимось чином повернулося на свої місця. Всі безглуздості, шум і гам, ненависть, всі жахи, все кошмари, злі люди і безглузді діти, вся ця катавасія, дріб'язковість , суєта, все надії, сподівання і любов. Правда, було б добре? "
Цінуйте життя! --- ось головна ідея твору.
