Відповідь:Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
Пояснення:все
Смотрят, под деревом спит лентяй-мужик. Увидел он генералов, хотел бежать, но они намертво вцепились в него. Мужик начинает работать: нарвал генералам по десятку спелых яблок, а себе взял одно, кислое; покопался в земле и добыл картофеля; потер два куска дерева друг о друга — и получил огонь; сделал силок из собственных волос — и поймал рябчика. И столько наготовил еды, что генералы даже подумали, не дать ли и “тунеядцу” кусочек? Прежде чем лечь отдохнуть, мужик по приказу генералов вьет веревку, и те привязывают его к дереву, чтоб не убежал. Через два дня мужик так наловчился, что “стал даже в пригоршне суп варить”. Генералы сыты и довольны, а в Петербурге тем временем скапливаются их пенсии. Сидят генералы да почитывают “Московские ведомости”. Но вот они соскучились. Мужик построил лодочку, устлал ее дно лебяжьим пухом, уложил генералов и, перекрестившись, поплыл.