Главный героем рассказа Астафьева является мальчик Васютка – сын бригадира рыбаков. У него не много друзей, поэтому и сходить поиграть не с кем. Хотя ему, наверно, как обычному ребенку, очень хотелось бы поозорничать, побегать. Ведь он – ребенок, а дети любознательны и непоседливы. Но у него есть ответственное дело – он снабжает орехами бригаду рыбаков. И с этим занятием Васютка справляется очень хорошо. Он ведет себя как настоящий мужчина, хоть и мал по годам. Его многому научили отец и дедушка. Многое он почерпнул из рассказов охотников и рыболовов. И это все наложило свой отпечаток на его жизни, быстром взрослении, научило его мудрости и выдержке. Поэтому Васютка хочет, чтобы его принимали как равного. Поэтому он и делает свое дело находить провиант рыбакам. Когда Васютка отправился за орехами в тайгу, он не сразу заметил, что заблудился. Ведь он подстрелил глухаря, как взрослый охотник и мечтал поскорей отнести дичь рыбакам. Несмотря на сильный испуг, мальчик сумел вспомнить все, чему его учили: как разводить костер, как запечь птицу, как определить свое местонахождение и сориентироваться в тайге
Джек Лондон вважав себе самого великою людиною, яка здатна мало не на фантастичні звершення, тому немає нічого дивного в тому, що герої його творів часто були людьми красивими і з неповторно великою силою волі. Про одного з таких людей розказано в його оповіданні “Жага до життя”.
Точно так само, як і зараз, в часи, розказані в оповіданні, людина прагнула до збагачення, хотіла забезпечити собі і своїм близьким безбідне існування. Для досягнення цієї мети двоє осіб вирушили в похід на золоті копальні. Але на зворотному шляху один з них пошкодив
ногу, зробивши свою дорогу набагато більш складною. Проте, жодного разу за все свою тривалу подорож для порятунку, він не відмовився від ідеї врятуватися і вижити. На його шляху йому довелося їсти недоїдки після диких тварин, боротися з вовком, але все ж таки він зміг з усім впоратися, здолати противників і вижити.
Що ж стало основною причиною того, що головний герой цього твору зміг вижити в умовах, коли, здавалося б, вижити вже не представляється можливим? Що ж, думається, що відповіддю є сама назва твору – жага до життя.
Особисто мені сподобалося це оповідання. Дійсно, категорія жаги до життя має місце
в реальному житті. Люди відрізняються один від одного, але іноді зустрічаються такі, за якими видно, наскільки вони хочуть жити і як сильно готові боротися за своє життя.
Це абсолютно нормально і навіть добре. Так уже склалося в природі, що деякі люди в найскладніших обставинах чомусь справляються з усіма проблемами, а інші гинуть, так і не досягнувши порятунку. Прекрасний приклад історії людини, яка по-справжньому любить життя і бореться за нього тоді, коли, здавалося б, все вже втрачено, показаний в цьому оповіданні Джека Лондона.
У цьому творі добре і те, що, описуючи свого головного героя, автор описує і самого себе. Завдяки найвищим людським якостям кожна людина іноді може врятуватися, але все ж є такі, яким просто на роду написано бути переможцем по життю. З такими людьми завжди цікаво спілкуватися, пізнавати від них щось нове і цікаве.
З літератури, написаної Джеком Лондоном, стає зрозуміло, що і він є одним з таких людей.
Оповідання “Жага до життя” мені дуже сподобалось. Завдяки прочитанню його я тепер можу більш чітко уявити, якими є здібності по-справжньому люблячої життя людини. Крім того, з цього оповідання можна дізнатися багато нового і цікавого про Джека Лондона, який є дійсно великим письменником.
Объяснение:
Ноздрев - антипод Коробочки, бесшабашный, сорящий деньгами разбитной малый. Но главная его страсть - "нагадить ближнему" во что бы то ни стало. Он любит себе присваивать несуществующие заслуги,так как у него в комнате сабли и кинжалы с надписью " Мастер Савелий Сибиряков". Он любит танцы и балы и является туда незамедлительно, чтобы устроить дебош. Ноздрев - символ ухарства , но его деятельность лишена смысла.