Объяснение:
«Кавка́зский пле́нник» — рассказ (иногда называется повесть) Льва Толстого, повествующий о русском офицере в плену у горцев. Написан для «Азбуки», впервые опубликован в 1872 году в журнале «Заря». Одно из наиболее популярных произведений писателя.
Рассказ посвящен военным действиям на Кавказе во второй половине XIX века. В это время шла кровопролитная война за присоединение Кавказа к России. Горские народы оказывали упорное сопротивление, захватывали русских солдат в плен. Русские обозы могли передвигаться от одной крепости к другой только под усиленной охраной. Л. Н. Толстой сам был участником боевых действий и описывал события, имея представление о реальной картине событий.
С одной стороны в своем произведение Л. Н. Толстой призывает читателя с уважением относиться к обычаям и традициям людей всех национальностей.
Писатель утверждает, что нет «хороших» и «плохих» национальностей, а есть хорошие и плохие люди, и при этом совершенно не важно, какого цвета у них глаза, волосы и кожа.
Есть и другая мысль, которая прослеживается по всему рассказу. Писатель заставляет задуматься о том, как важно не опускать руки в трудных и опасных жизненных ситуациях, о том, что стоит бороться за свою свободу, а не проявлять трусость и слабоволие. Жилин - это пример для подражания юношам.
Франца Кафку називають одним із найтрагічніших письменників ХХ ст., митцем-пророком, великим художником сумнівів, співцем страждань. Його сповнені абсурду і безвиході твори й досі лишаються таємницею для літературознавців, які не втомлюються шукати в них прихований зміст. Не менш загадковою є і постать самого прозаїка.
Визначальний вплив на становлення майбутнього письменника справила особистість батька. Герман Кафка відзначався жорстокістю, запальним характером, від якого найчастіше потерпав його син. Одним із найпоказовіших був випадок, коли маленький Франц прокинувся вночі та попрохав у батька принести води — розлючений Герман витягнув хлопчика з ліжка, вивів на балкон і замкнув його там аж до ранку.
Зростаючи в атмосфері постійного страху і покори перед батьком, Франц шукав заступництва у співчутливої матері. Однак Юлія Кафка, заклопотана вихованням одразу трьох дочок, навіть фізично не могла приділяти достатньої уваги сину. Він інколи вдавався аж до симуляції хвороби, аби мати проводила з ним більше часу.
Саме така атмосфера у родині вплинула на його світогляд : Кафка почав вважати сімейне життя тяжким випробуванням. Його щоденники і листи просто майорять наріканнями на безпросвітність існування з родиною.
Він завжди писав про своє існування як про таке, що досі не почалося: «Моє життя — це сумніви перед народженням», «Судного дня буде враховано той факт, що моє життя має початися наступного дня», «Ще не народитися — і вже бути приреченим ходити вулицями і розмовляти з людьми». З погляду психоаналізу таке «умовне життя» являє собою конфлікт між вимогами внутрішнього світу і прагненням до зовнішньої реальності.
