1.Іван Олександрович Хлестаков - молодий поміщик, дворянин, який одного разу потрапив в незручну ситуацію.Йому довелося серйозно програти в карти всі свої гроші і зупинитися в невеликому місті Н. Там приймають за довгоочікуваного ревізора з Москви бо особистість була прихована а таке зухвале поява і характер не полишало їм сумнівів що це саме той Ревізор.
2. Доглядач училищ Лука Лукич Хлопов приніс 300 рублів. Піклувальник богоугодних закладів Артемій Пилипович Суниця - 400 рублів. Поміщики Бобчинський і Добчинський - 65 рублів. Купці дають "в борг" 500 рублів Антон Антонович дає 400 рублів. Йому потрібні були хоч якісь гроші щоб виїхати до Саратова, але беручи в борг не соромився просити великі суми.
3. Антон Антонович - городничий. На початку комедії йому все одно на закони, і порядки в місті, він ігнорує всі порушення і свої обов'язки. Але коли дізнається що приїжджає ревізор, питаеться все приховати. При приїзді фальшивого ревізора меняеться його характер вiн готовий зробити все, що б уникнути проблем. Намагається задобрити його всіма зручностями, хабарами.Тут відкриває його безпорадність і не бажання нести покарання за свою Безладність
4. Чиновники повинні зробити вигляд, що все в їх установах в порядку. А після від'їзду ревізора життя в повітовому містечку знову піде «по накатаній». Насправді ні в одній з цих областей справи не йдуть так, як треба. Всі чиновники дбають лише про одне: як би добре жити, нічого не роблячи. Правосуддя, охорону здоров'я, освіту - справи у всіх цих сферах залишають бажати кращого.
Чему учат сказки? Жизни. Сказки в увлекательной форме рассказывают о добре и зле. Они внушают, что ничто даром не дается. Но доброе дело и сердце будут вознаграждены, а зло наказано.
Впрочем, явного зла в "Сказке об одном зернышке" не было. Ну ходили братья бесцельно по степи, долю свою искали. Одному повезло. целый мешок золота нашел, второй - саблю. А младший - лишь одно зернышко и сумел отыскать. Вот тут-то пути братьев, как это часто бывает, и разошлись.
Много труда пришлось младшему приложить, чтобы из одного зернышка хлеба получить хлеба, достаточного для прокормки семи городов и семи сел, построенных внуками. Но все же достиг к старости того, о чем братьям в степи сказал. А у них-то жизни как раз не задались, не сумели найденным добром распорядиться. Один был жаден, другой - задирист.
Вот так и мы свою жизнь строить не умеем растрачиваем, подобно старшим братьям, природные таланты, не те цели ставим, не теми путями идем.
А сказка учит радоваться малому, терпеть, не бояться рисковать, закапывая единственное зернышко в землю, и развивать природные таланты на пользу людям. Не купить и не покорить семь сел и городов, а прокормить - вот в чем дело! Делиться плодами своего труда и дарования.
Еще сказка учить прощать и быть снисходительными к тем, кто не преуспел. Сказка - ложь, да в ней намек: жизнь прожить - не поле перейти.
можно лучший ответ
