1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація. 2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки. 3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.
5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка? Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»? Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу? Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.
9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець". 10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.
11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)? В. Врятувавши в лісі хлопчика
12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,
За садом китайского императора начинался лес, а в лесу жил соловей, который пел так хорошо, что даже бедный рыбак забывал о своём неводе, но потом снова принимался за своё дело и не думал о соловье до следующей ночи. Путешественники говорили, что соловей — лучшее, что есть у императора. Узнав из книг о соловье, император пожелал вечером слушать его и отдал приказ важному первому министру. Министр опросил весь дворец — никто не знал о такой птице. После угрозы отколотить палкой по пяткам, придворные зашевелились активнее, и, наконец, маленькая посудомойка, живущая с больной мамой у самого моря, смогла показать соловья. По пути к нему придворные принимали за соловьиную песню то мычание коровы, то кваканье лягушек; когда же девочка указала на маленькую серую птичку, придворных не впечатлило его бедное одеяние, зато песня привела в восторг.
Когда соловей с большой помпой спел во дворце, у императора на глазах выступили слезы. Лучшей награды соловей и не желал. Птичка стала очень популярной и поселилась во дворце, под надзором слуг. Однажды японский император прислал в подарок коллеге золотого соловья, усыпанного драгоценными камнями, который умел петь одну песню из репертуара живой птицы. Соловей улетел, и игрушка была осыпана почестями. Только бедные рыбаки признавали, что игрушка только похожа на живого соловья.
Через год золотая птица сломалась — стёрлись зубцы на колёсиках — и вышел указ заводить его только раз в год. Через пять лет император смертельно заболел. Он видел, как Смерть сидит на его груди, а страшные рожи вокруг наперебой шепчут: «А помнишь?...» Игрушка молчала на своей шёлковой подушке — некому было завести ее. Вдруг появился соловей, который своей песней заставил смерть вернуться на кладбище. В награду соловей попросил лишь не рассказывать другим о том, что будет прилетать к императору, а также не разбивать игрушку, которая верно служила. Утром придворные пришли увидеть умершего правителя — и нашли его живым.
