Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля. Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну. Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями. Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
-нет котёнок, я не дам тебе колбаску.
отвечает котёнок. и всё таки бобик дал котёнку колбаску.
,, Конец,,
жила была лисичка-сестричка. как-то раз пошла лисичка гулять. Идёт - Идёт и видет белочку. говорит она белочке:-белочка белочка, дай мне грибочки
-хорошо, бери. ответила белочка.
белочка! и пошла лисица домой. не по себе было лисичке. ведь нельзя так:взять просто так. и решила она поблагодарить белочку. взяла орешков и отдала белке.
,, Конец,,