Пізнавати світ від народження до смерті, проникати в його таємниці й премудрості — властиво людям Сходу, різним його націям і народностям. Пошуком сенсу життя, причин його швидкоплинності й різноманіття його форм з давніх часів зайняті думки і японських філософів. Японія — країна найбагатшої культури, неосяжних знань, численних відкриттів, дивних традицій. Книга віршів для будь-якого японця — джерело життєвої сили й духовного збагачення, необхідного, як повітря й сонце (у такий б відбувається в Східній Азії спілкування «від духу до духу»).
Особливе місце в ліриці японців займає пізніший за часом виникнення жанр хайку (або хоку), що є ніби усіченим танка.
Один із кращих постів, що працювали в жанрі хайку, — Мацуо Басьо (1644—1694). Басьо перетворив хайку, що буквально означає «гумористичні вірші», на серйозний жанр пейзажної лірики. Його поезія, наповнена глибоким філософським змістом, пильною увагою до внутрішнього світу, прагненням проникнути вдушу явищ природи, вирішує проблеми пізнання дійсності з позицій любові дожиття й людини. У творчості Мацуо Басьо здобули високе звучання події щоденного життя людини.
Миф.
Много Звезд на небе, а когда-то их еще больше было. Были Звезды добрые, теплые, были злые и холодные. И по величине разница большая... Тесно им было тогда на небе, ругались постоянно, а то и драки устраивали.
Особенно усердствовали самые маленькие. Досадно им было, что великаны их и за Звезды-то не считают. А у тех - своя правда: нечего тут под ногами толкаться!
Надоели они своими жалобами Вседержителю. Решил Он изменить картину Мира: сотворить Планеты и поручить Звездам заботиться о них. И не будет у тех больше времени на ссоры! А самые маленькие Звезды Бог поместил внутрь этих Планет, чтобы в каждой Планете было свое теплое сердце.
И у нашей Земли есть такое Звездное Ядро. Не дает оно замерзнуть ей в космической стуже своей старшей сестре – нашей Звезде, которую мы называем Солнцем. А, бывает, и сердится бывшая Звездочка на людей: выходит через жерла вулканов раскаленной магмой!