Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
Что такое забота, я понимаю так. Забота – это, прежде всего, уметь отдавать делать что-то полезное для человечества, как говорит моя мама; желание участвовать в судьбе того, кто очень в тебе нуждается. К сожалению, не все умеют проявлять заботу. Мы очень часто не замечаем, как в нас нуждается самый близкий и родной человек – мама. Мы принимаем как должное мамину заботу. А что отдаем взамен? А надо ведь ей порой совсем немного: взять некоторые домашние дела на себя, сказать ласковое слово, подарить цветы, спросить, как она себя чувствует… Правда, идти все это должно от сердца. Я стараюсь проявлять заботу, хоть часто и расстраиваю маму. Ведь мамы больше отдают, чем берут. А многие забывают чаще звонить, хотя весточки от родных людей, особенно от детей, ей необходимы как воздух. Фраза «Большое начинается с малого» обретает особый смысл в незначительных, на первый взгляд, поступках. Наш характер формируется сейчас, не надо думать, что потом, когда нужно будет принимать серьёзные решения, мы с лёгкостью справимся с задачей, если сейчас не научиться заботиться об окружающих нас людях, понимать меру ответственности за происходящее, пропускать через сердце свои мысли, поступки, дела. Потом уже не наверстать.