Федько: "Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька... Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти, - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці... Битись з ним і не пробуй - перший по силі на всю вулицю... Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить..."
Толя: "Толя то був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом..."
Объяснение:
Д. Агишев