ответ:Складовою частиною філософської проблеми людини є проблема особистості і її взаємозв'язку із суспільством. Це зумовлено тим, що проблему людини неможливо розглядати у відриві від соціально-політичних, економічних, культурно-інформативних сенсів її існування. Адже без гармонізації відносин у системі людина - суспільство - держава важко говорити про можливість виживання не тільки окремого індивіда, але і суспільства в цілому. Тим більше, що, розглядаючи людину у взаємозв'язку із суспільним середовищем, слід не тільки акцентувати увагу на сутності людини як такої, а й виходити із взаємовпливу суспільства на особистість і особистості на суспільство. Важливою проблемою є і діалектика волі й відповідальності особистості в суспільному розвитку, їхня взаємна обумовленість. Така постановка питання дозволить розкрити природу людини ще під одним кутом зору.Для того щоб визначити місце людини в сучасному світі, а також з'ясувати обумовленість у системі "особистість - суспільство", необхідно зупинитися на деяких загальних визначеннях, що характеризують людину з різних боків.
Людина, як вже зазначалося в попередньому розділі, має біосоціальну природу. З одного боку, це жива істота з притаманними ЇЙ загальними рисами, що властиві людському роду. З другого боку, в онтологічному аспекті, людина - істота соціальна, яка розкриває свої сутнісні риси саме в колективі, у процесі спілкування. За до цілеспрямованої діяльності (праця), комунікації (мова), системи оцінки (критика) і самооцінки (самокритика) людина стає "суспільною твариною", унікальним представником біосфери, що створила, на думку Володимира Вернадського, своє власне середовище існування - ноосферу. Таким чином, людина - жива істота, яка має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідомо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе.
Объяснение:
ответ:Ты прости, что жизнь одна
Вот могил солдатских ряд
Алым пламенем горят
Средь травы, цветы вокруг…
Ты лежишь в земле, мой друг.
Ты лежишь, а я стою,
Думу думаю свою.
И под песню этих дум
Голос твой, как ветра шум,
И в траве, и средь ветвей,
И в душе звучит моей
«Мне от роду двадцать лет,
А меня в живых уж нет.
Смерть настигла в лютый час.
Целый мир во мне угас.
Сколько нас лежит кругом,
Горя хватит в каждый дом.
В эту смертную страду
Жизнью отведем беду.
О, любимая страна,
Ты прости, что жизнь одна.
Если б много их имел,
Все б отдал, не
В счастье будь, живи всегда.
А когда пройдет беда
Не забудь всех тех солдат,
Что в земле сырой лежат».
Ильинов В.И.
Хатынь
Поразило поле красотою.
Жаворонки в песне залились.
И такое небо надо мною,
Будто только радость дарит жизнь.
Ах вы травы, как вы шелковисты,
Вымахали, добрые, стеной…
Не пугали вас снарядов свисты,
Не палились вы слепой войной.
Жизнь кругом привольная, а рядом –
Боль людская – уголок земли,
Уничтоженный свинцовым градом,
Где дороги скорби пролегли.
Здесь когда-то тоже жизнь кипела,
Раздавался громкий детский смех,
Но война, как туча, налетела,
Уничтожив поголовно всех.
Вместо изб – надгробия из камня.
Словно из земли идущий стон,
И, почти лишающий сознанья,
Раздается колокольный звон.
В нем я слышу вечное проклятье
Всякому насилию и злу.
Люди! Люди! Будьте всюду братья,
Не живите всяк в своем углу.
Жертв безмерных, боли не забудьте.
Кровь людская в жилах не остынь!
И к земле родной добрее будьте,
Помня слово вечное – Хатынь
Победа
Е. Трутнева
Солнце в трубу золотую трубит:
«Слава герою-бойцу!
Враг побеждён, уничтожен, разбит,
Слава герою-бойцу!»
«С врагами я бьюсь, — сказал боец, —
На это и жизни не жаль,
Но штык для меня ковал кузнец,
Крепка закалённая сталь».
«Я выковал штык, — кузнец говорит, —
Как жар он на солнце горит!
Но звонкую сталь — драгоценный дар —
Выплавил брат-сталевар».
«Конечно, — сказал сталевар, — металл
Я сам из руды достал,
Но в тёмные недра Уральских гор
Спускался не я, а шахтёр».
«Да, это правда, — шахтёр сказал, —
Забой у меня каменист.
Руду я достал, но к вам на вокзал
Её привозил машинист».
«Ну да, — сказал машинист, — по стране
Я езжу во все концы,
Но хлеб добывают и вам и мне
Родные наши жнецы».
«Что ж, это правда, я всех кормлю, —
Сказал машинисту жнец, —
Но землю, которую я люблю,
Сберёг для меня боец»
Объяснение:
Выбирай любой. Я старалась найти длинные)
