У романі В. Скотта "Айвенго" виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".
Главная мораль любой сказки уже по определению в том, что добро всегда сильнее зла. Но это только один момент. Мне бы хотелось заострить наше внимание на нескольких других уроках этой сказки. Прежде всего самовлюбленность и самолюбование, то что называют нарциссизмом, до хорошего не доводит. Когда человек слишком уверен в своей исключительности и внезапно оказывается это не так, возможно всякое, такая тоска возьмет, что хоть на месте умирай. Далее, эта сказка учит никогда не терять надежду. Царевич Елисей долго искал царевну, справлялся о ней у солнца, месяца и ветра и даже услышав о ее смерти, решил все равно добраться до гроба, чтобы хотя бы попрощаться. А в жизни все-таки случаются чудеса и это еще один урок сказки. Гроб разбивается, царевна оживает, мачеха-царица умирает от тоски. И наконец самый окончательный вывод: красота великая сила. Краса и кротость царевны ее когда ее вела в лес Чернавка, сделали семерых богатырей ее преданными поклонниками, даже собака полюбила царевну и как могла пыталась предостеречь ее от отравленного яблока.
(Надеюсь достаточно;)
мне с Дубровскии