Софійка - звичайна дівчинка середнього шкільного віку. Вчиться Софія непогано вона не є відмінницею. Стосунки з колективом у школі у неї теж посередні, вона не є лідером. Несподівано дівчина закохується у Вадима - самотнього багатого хлопця без опіки батьків, який виховується вулицею. Сашко - хлопець, що закоханий у неї, є для Софії "бомжиком". Тут проявляється її закомплексованість та небажання сприймати світ серцем. Софія бачить очима.
Вадим краде та палить, проте дівчина на це не зважає. Вона свято вірить у їхнє кохання та майбутнє продовження. Наприкінці твору дівчина зрозуміла всю сутність Вадима, проте на чуйного та надійного Сашка її очі так і не розкрились. Тобто Софійка - це, насамперед, людина, з усіма її достоїнствами, вадами та недоліками.
Японская поэзия, вобравшая в себя, многочисленные и отточенные традиции созерцательной одухотворенности, философичности, любования внутренними переживаниями человеческой души, закованные в акварельную точность строк, их несколько нарочитое изящество, открылось и состоялось окончательно с приходом в литературу Японии средневекового поэта, мыслителя и художника Басё.
О поэте Басе написано очень много книг и статей. Особенно, в последние триста лет. Александр Долин, известный поэт - переводчик и японист пишет о Басе так:"
"Басё отчетливо осознавал свое призвание художника, который следует по пути мастера, поднимающегося над суетой и увидеть в мгновении проблеск вечности. " В этой формуле сути творчества Басе, на мой, личный взгляд, есть "алмазная формула сути всей японской поэзии. Через призму падения на землю лепестка хризантемы, лепет горного ручья, прикосновения ветра к цветущей ветке сливы, показать некую надмирность читателю ощутить дыхание вечности и понять себя самого. Быть может. Попробовать. Попытаться. И мир станет осязаемое для тебя. Ты научишься его понимать. Отвечать на его движения. На его незримый зов. На трепет души другого человека.
Поэзия Японии богата и другими именами, кроме легендарного Басе, но не один из них, других поэтов, не реформировал и не наполнил такой красотой деталь, частность "окунувшуюся в вечность" , звучащую внутренним рефреном, напряженным повтором в строках, и никто до него не довел до такого внутреннего, напряженного совершенства строку, не вытянутую в линию, а падающую на рисовую бумагу, как камешки с отвесной скалы… Трехстишие –хокку ( или - хейкку) именно при Басё, во время Басе, во время совершенствования традиций, приобрело лаконично ограненную, " бриллиантовую " законченность, которую мы все прекрасно знаем теперь. И любим. И, уже не читаем, скорее, а вдыхаем. Впитываем в себя. Ощущаем как неотъемлемую часть культуры Японии, как портрет страны. Как ее Суть.
Объяснение:
Софійка - звичайна дівчинка середнього шкільного віку. Вчиться Софія непогано вона не є відмінницею. Стосунки з колективом у школі у неї теж посередні, вона не є лідером. Несподівано дівчина закохується у Вадима - самотнього багатого хлопця без опіки батьків, який виховується вулицею. Сашко - хлопець, що закоханий у неї, є для Софії "бомжиком". Тут проявляється її закомплексованість та небажання сприймати світ серцем. Софія бачить очима.
Вадим краде та палить, проте дівчина на це не зважає. Вона свято вірить у їхнє кохання та майбутнє продовження. Наприкінці твору дівчина зрозуміла всю сутність Вадима, проте на чуйного та надійного Сашка її очі так і не розкрились. Тобто Софійка - це, насамперед, людина, з усіма її достоїнствами, вадами та недоліками.
Детальніше - на -