Федір Михайлович Достоєвський – письменник і гуманіст - велику частину життя прожив в досить обмежених матеріальних умовах. Роман "Злочин і кара" був задуманий ним ще на каторзі. Ця ідея зародилася саме в епоху великих змін, коли в суспільстві стався соціальний перелом і виникли нові світогляди.
Автор викриває суспільство, яке нещадне до тих, хто не має грошей. У світі стає неможливо жити, і саме тому герої Достоєвського намагаються шукати вихід з цього жахливого становища. Жертвою цьго суспільства стає і головний герой роману - Родіон Раскольников. Цей образ відтворений психологічно тонко, з властивою Достоєвським здатністю проникати у внутрішній світ своїх героїв. Умови, в яких живе Раскольников, викликають у нього протест. Зріє бунт, але він носить індивідуальний характер. Бунт Раскольникова є егоїстичним, і в цьому полягає його слабкість і приреченість. Сам Достоєвський був проти всякого бунту.
Обравши для себе роль рятівника людства, Родіон Раскольников прагне "встати" над безглуздим натовпом і силою своєї влади змінити світ. Під впливом задушливої атмосфери вузьких вулиць Петербурга, він йде з сокирою до старої, сумніваючись і не вірячи до останнього моменту в те, що він вчинить злочин.
Що ж перетворило Родіона Раскольникова на злочинця? Що стало мотивом його злочину? На перший погляд саме убогість ставить дилему: порушити моральність — злочинно, не порушити — теж злочинно по відношенню до близьких. Родіон все частіше й частіше задавався питанням: «Чому розумні, шляхетні, добрі люди повинні животіти, у той час як незначні і підлі насолоджуються життям у достатку й радості?». Але це питання породжує хибний мотив.
Головний – постає у думках Раскольникова питанням: чи може гуманна людина, яка страждає за пригнічене людство, дозволити собі вбивство хоча б однієї "нікчемної" істоти, заради позбавлення від страждань та скрути багатьох благородних, чесних людей? Відповідь на це питання головний персонаж намагається знайти у теорії "чи я твар тремтяча, чи маю право". Раскольников впевнений, що належить до "надлюдей", яким дозволено усе, які можуть піти на злочин в ім'я благородної мети, дозволити собі убити «по совісті». Таким чином він поділив людей на "вищий" та "нижчий" сорти, привласнив собі та іншим "вищим" право судити, страчувати, переступати людські та божі закони.
Та після Раскольников не відчуває себе переможцем, він не набув заспокоєння і щастя, вчинивши по праву «незвичайних людей». Божий закон «Не убий»! сильніше за усі теорії. Не випадково автор дав герою таке прізвище, яке постійно нагадувало б читачеві про внутрішній розкол персонажа...
Таким чином, в особистості головного героя роману «Злочин і кара» виведені дві прямо протилежні ідеї: ідея любові до людей і ідея безмежного презирства до суспільства - ідея Наполеона. Та з огляду на повний аналіз твору, найбільш важливий і значий мотив вбивства в романі «Злочин і кара», на мою думку, виявляється в розробленій Раскольниковим теорії, що виправдовує злочин.
Дружба - одно из самых прекрасных проивлений человеческих чувств и эмоций. Благогосотояние человека значительно улучшается если он окружен людьми,близкими по духу. Практически каждому из нас нужен друг и каждый знает как ингода тяжело, когда нет рядом никого. Маленькие детки с ранних лет ищут друзей , то в мишке то в коте , бегающем по дому. А все по-тому что хочется , чтоб рядом был кто-то всега и ведзе, как настоящий друг. Взрослые , иногда слишком не завизимые,тоже нуждаются чтоб за чашечкой кофе можно было поделиться самыми сокровенными историями каким то обычным днем.Друга, настоящего, на которого можно положиться сейчас найти сложно. У людей нет времени дружить, все бегут .
В дружбе, мне кажется самое главное это взаимопонимание, поддержка, внимание,терпение и любовь друг к другу. Если хочешь дружить должен понимать что это не только приятное провождение время ,но и ответственность ,когда другу нужна поддержка будь то эмоциональная или материальная.
Виктор Михайлович Васнецов – великий художник, который написал картину «Богатыри». Сегодня я расскажу Вам о ней.В середине сидит на своем вороном коне богатырь Илья Муромец. Он не из знатного рода. Илья самый старший и опытный из всех. Его лицо выражает спокойствие, но сам он что-то высматривает в дали. Наверное, врагов. Богатырь одет в кольчугу и держит огромную палицу с шипами. В левой руке у него щит, а также длинное острое копьё, которое заграждает путь Добрыне Никитичу. Но об этом мы еще поговорим. Конь тоже очень мощный и сильный. Конечно, выдержать такого богатыря! Он, как и Илья спокоен, смирен. Справа от Ильи Муромца - Добрыня Никитич. Видно по его позе и по лицу, что он готовится к бою. Совсем не так, как Илья. Добрыня уже достает меч из золотых ножен. Он из знатного рода и может себе позволить также кафтан, поверх которого надета кольчуга. На богатыре надет шлем, но только более остроконечный. Щит, почти из золота, он держит в левой руке. У него есть белый конь. Он уже хочет побежать рысью в бой. Но вот Илья останавливает своим копьем Добрыню. На коне надета сбруя, на которой знаки победы над татарами. Алеша Попович самый младший из трех богатырей. Он весельчак, а также гусляр. У него за спиной всегда найдутся гусли. Алеша держит лук на руках, а его конь, понимая, наклонился головой к траве Алеше. Гусляр одет в кольчугу, как и все, а внизу красный кафтан. Видно, что он очень хитер и его конь тоже придумывает план.Погода не совсем солнечная на шедевре искусства. На небе тяжелые облака. Трава мятая и жухлая. Где-то виднеются крохотные елочки. Сзади много лесов. Вдали видна могила. И около нее летает ястреб.Когда смотришь на эту картину, то возникает мысль, что автор писал ее, видя этих богатырей и природу. Это настолько великолепный, волшебный холст, на котором отражена каждая мелочь. Я думаю, что мастер хотел сказать, что эти богатыри готовы служить Родине и, конечно, мастер отразил характер каждого.Мне очень понравилась эта картина!
Федір Михайлович Достоєвський – письменник і гуманіст - велику частину життя прожив в досить обмежених матеріальних умовах. Роман "Злочин і кара" був задуманий ним ще на каторзі. Ця ідея зародилася саме в епоху великих змін, коли в суспільстві стався соціальний перелом і виникли нові світогляди.
Автор викриває суспільство, яке нещадне до тих, хто не має грошей. У світі стає неможливо жити, і саме тому герої Достоєвського намагаються шукати вихід з цього жахливого становища. Жертвою цьго суспільства стає і головний герой роману - Родіон Раскольников. Цей образ відтворений психологічно тонко, з властивою Достоєвським здатністю проникати у внутрішній світ своїх героїв. Умови, в яких живе Раскольников, викликають у нього протест. Зріє бунт, але він носить індивідуальний характер. Бунт Раскольникова є егоїстичним, і в цьому полягає його слабкість і приреченість. Сам Достоєвський був проти всякого бунту.
Обравши для себе роль рятівника людства, Родіон Раскольников прагне "встати" над безглуздим натовпом і силою своєї влади змінити світ. Під впливом задушливої атмосфери вузьких вулиць Петербурга, він йде з сокирою до старої, сумніваючись і не вірячи до останнього моменту в те, що він вчинить злочин.
Що ж перетворило Родіона Раскольникова на злочинця? Що стало мотивом його злочину? На перший погляд саме убогість ставить дилему: порушити моральність — злочинно, не порушити — теж злочинно по відношенню до близьких. Родіон все частіше й частіше задавався питанням: «Чому розумні, шляхетні, добрі люди повинні животіти, у той час як незначні і підлі насолоджуються життям у достатку й радості?». Але це питання породжує хибний мотив.
Головний – постає у думках Раскольникова питанням: чи може гуманна людина, яка страждає за пригнічене людство, дозволити собі вбивство хоча б однієї "нікчемної" істоти, заради позбавлення від страждань та скрути багатьох благородних, чесних людей?
Відповідь на це питання головний персонаж намагається знайти у теорії "чи я твар тремтяча, чи маю право". Раскольников впевнений, що належить до "надлюдей", яким дозволено усе, які можуть піти на злочин в ім'я благородної мети, дозволити собі убити «по совісті». Таким чином він поділив людей на "вищий" та "нижчий" сорти, привласнив собі та іншим "вищим" право судити, страчувати, переступати людські та божі закони.
Та після Раскольников не відчуває себе переможцем, він не набув заспокоєння і щастя, вчинивши по праву «незвичайних людей». Божий закон «Не убий»! сильніше за усі теорії. Не випадково автор дав герою таке прізвище, яке постійно нагадувало б читачеві про внутрішній розкол персонажа...
Таким чином, в особистості головного героя роману «Злочин і кара» виведені дві прямо протилежні ідеї: ідея любові до людей і ідея безмежного презирства до суспільства - ідея Наполеона. Та з огляду на повний аналіз твору, найбільш важливий і значий мотив вбивства в романі «Злочин і кара», на мою думку, виявляється в розробленій Раскольниковим теорії, що виправдовує злочин.